Найбільший роман усіх часів. Безсмертна епопея, де переплелися долі різних людей на тлі трагічних подій війни Росії з Наполеоном. Головні події крутяться навколо Наталі Ростової, Андрія Болконського і П’єра Безухова, але інші персонажі не менш цікаві по своїй значущості і ролі у романі. Образ і характеристика Тихона Щербатого в романі «Війна і світ» досить яскраві, незважаючи на другорядність персонажа. Толстой вклав у свого героя виключно позитивні якості. Справжній російський богатир, здатний у будь-яку хвилину кинутися на ворога, захищаючи Батьківщину.
Зовнішність
Зовнішність Тихона вражала. Справжній російський мужик. Здоровий, міцний. Манери поведінки залишали бажати кращого. Грубий і зухвалий. Міг запросто нахамити незнайомій людині, але тільки за справу.
Своє прізвисько Тихон отримав за відсутність зуба. З тих пір інакше як Щербатий до нього ніхто не звертався. Воно міцно закріпилося за ним, але він не ображався і незабаром звик, що по імені ніхто не називає.
Незважаючи на огрядність, ходу Тихона можна назвати легкою. Ноги довгі, як і руки, постійно мотающиеся з боку в бік. Руху уривчасті і рвучкі.
Особа Тихона не можна назвати симпатичним. Віспини укупі з глибокими зморшками не фарбували його. Та й навіщо мужикові бути красенем, чай не баба.
Очі маленькі, мов щілинки.
Изрытое віспою і зморшками обличчя його з маленькими вузькими очима сяяло самовдоволеним веселощами.
Вираз обличчя плутоватое і в той же час добродушне.
Голос з хрипотою, співучий і басистий.
З одягу незмінними атрибутами стали капелюх і личаки. \”Чоловік у куртці, постолах і казанської капелюсі, з рушницею через плече і сокирою за поясом\”.
Характеристика
Народився Тихон в Смоленській області в селі Покровське. Був з народу, з сім’ї простих роботяг, які звикли власним горбом заробляти на життя. В часи Вітчизняної війни пішов у партизани, потрапивши в загін до Денисову. Відсиджуватися вдома, лежачи на печі, коли кругом гинуть люди — це не про нього. За хоробрість і спритність був визначений в козаки-розвідники. Йому випадали найважчі завдання і не випадково. Все в загоні знали, що Тихон обов’язково впорається і не підведе. Його поважали і любили, захоплюючись щиро, від душі.
Незабаром він став незамінний.
«…був один з найбільш потрібних людей в партії».
Вважав за краще пересуватися тільки пішки, долаючи величезні відстані. Інший би на його місці вже з ніг валився з ніг від втоми, а він хоч би хни. Пройшовши 50 км міг йти далі не подаючи виду, що втомився.
Він вмить ставав душею компанії. Вмів розсмішити і підняти настрій будь-якій людині. Сам ніколи не падав духом і іншим не давав впадати в зневіру. Оптиміст по життю.
Працьовитий. Брався за будь-яку роботу, виконуючи її від душі і на совість. Виріс у селі він звик орати з ранку до ночі. Все в його руках йшла на лад і горіло. Золоті руки у хлопця, так про таких кажуть.
Улюблена справа Тихона — ратне. Сокира в його руках знаряддя праці і грізна зброя. Не поздоровиться ворогові, попадися він Щербатому на вузькій доріжці.
Військова життя зробило його жорстоким, але тільки по відношенню до ворога. Він ненавидів тих, хто зазіхнув на святе. Надто розвинене в ньому було почуття істинного патріотизму. На друзях його жорстокість не відбивалася. З ними він залишався таким же добрим і чуйним.
Тихон уособлення сили і могутності російського народу в одній особі. З такими як він ніякі вороги не страшні. Його безстрашність і готовність до самопожертви в ім’я перемоги гідний приклад для наслідування.