Військова служба

Петро виріс на патріотизмі. Укупі з юнацьким максималізмом це зіграло сумну роль в його житті. Він сам вибрав військову службу. Ніхто його не підштовхував і порад не давав. Для рідних і близьких новина про це стала шокуючою, викликавши безліч палких суперечок щодо того, чи варто присвячувати йому себе військовій діяльності чи ні.

Петя був дуже упертим хлопцем. Якщо що вбив у голову, його не переконати. Батьки знали характер сина, прекрасно розуміючи, що заборона ролі не зіграє. Тим більше поставлений Петром ультиматум про те, що він втече з дому, якщо вони будуть перешкоджати, підтверджував серйозність намірів.

Шкода було відправляти молодшого сина на службу, але довелося прийняти його вибір. Максимум що вони могли зробити, підібрати найбільш безпечне місце для проходження служби.

Вся сім’я переживала, коли Петро покинув батьківський дім. Вони розуміли, що хлопчик подорослішав, і їх вплив на нього ослаб, але душа і серце розривали, відпускаючи рідну кровиночку.

Петро мріяв воювати і неодмінно стати героєм, здійснивши подвиг, а там куди його визначили для проходження військової служби – це зробити було неможливо.