«Гроза» – одне з найвідоміших творів Островського. П’єса написана автором в момент, коли суспільство причаївся в очікуванні назріваючих змін. Вимальовувався явний конфлікт між консерваторами, що живуть за старими законами і світом молодого покоління, що представляє собою прогресивну силу. Про один з таких представників молоді, не боїться змін і йде їм назустріч, піде мова. Образ і характеристика Вані Кудряша у п’єсі «Гроза» не настільки яскраві, як у головних героїв. Він другорядний персонаж, але без нього твір не вийшло б таким цілісним. Доброта і щирість Івана приваблюють читача з перших хвилин. Він борець за життя, незважаючи на простакуватого зовнішність, так що суперечить характеру.
Іван Кудряш – молодий хлопець. Коханий Варвари Кабанової, дочки Кабанихи.
Образ і характеристика
Іван молодий, ставний і сильний хлопець. Працює на Дикого конторником.
Єдиний, хто не боїться і може дати відсіч купцеві, що тримає в страху міське населення.
«…Чує носом своїм, що я свою голову не дешево продам. Це він вам страшний, а я з ним розмовляти вмію…»
Грубий. Іван не з тих, хто плазує і лабузниться. Відповість, так відповість, мало не здасться. Мова його без вишукувань, зате зрозуміла кожному.
«Я грубіян вважаюся, за що ж він мене тримає? Стало бути, я йому потрібен. Ну, значить, я його не боюся, а нехай же він мене боїться».
Дикого все влаштовує. На грубість Івана поміщик закриває очі, не звертаючи уваги на амбітного хлопця. Все прощає. Не карає, не проганяє. Мабуть обидва потребують один одного. Кудряшу це на руку, не доводиться проявляти героїзм, намагаючись щось довести.
Жвавий. Безстрашний. Івана нічим не залякати. Страх йому невластивий. Дасть відсіч будь-кому, хто спробує на нього голос підвищити. За словом в кишеню не лізе.
«Він – слово, я – десять; плюне та й піде. Ні, я перед ним раболепствовать не стану».
«Я за свою…та я і не знаю, що зроблю! Горло перерву!».
Талановитий. Іван музично обдарований. Хлопець не випускає гітару з рук, постійно награючи якісь мелодії і щось наспівував собі під ніс.
«…Бере кілька акордів на гітарі».
З таким талантом йому саме місце в музичній консерваторії, а замість справжніх цінителів музики доводиться розважати місцеву публіку.
Вітряний. Незважаючи на те, що в Івана є дівчина, хлопець все одно задивляється на інших. Знає цю слабість, але нічого вдіяти не може. Проти природи не попреш.
«Боляче ліх я на дівок-то…».
Простуватий. Кудряш відрізняється простотою, що думає, те й говорить. Виражає почуття відверто, без фальші і облуди.
Волелюбний. Найстрашніше для Івана втратити свободу, яку хлопець дуже цінує. Все його нутро протестує проти рабства і сліпого підпорядкування.
Цілеспрямований. Доводить почате до кінця. Не пасує перед обставинами. Йде вперед назустріч мрії.
Відносини з Варварою. Іван і Варвара зустрічаються давно. Наскільки серйозні їхні почуття незрозуміло. Може це пустощі, може надалі пара створить сім’ю. Час покаже. Деяка холодність присутній на їхніх таємних побаченнях. На Варю постійно нападає позіхання від нудьги. Хлопець теж стриманий. Прояв почуттів йому не властиво. Він до всього ставиться з часткою холодного байдужості. Іван у розмові з Варею не церемониться, буваючи грубий.
«Що ти так довго? Чекати вас ще! Знаєш, що не люблю!».
Вони більше схожі на нерозлучних друзів, ніж на згорають від пристрасті закоханих. У фіналі твору молоді збігають з будинку разом. Іван не кинув Варвару, як вчинив Борис. Ще раз довівши, що здатний на вчинки і звик підтверджувати слова справою.
Совісний. Кудряш дуже переживав, дізнавшись, що Борис захопився Катериною. Жінкою, що складається в шлюбі. Він вважав, що це не по-людськи.
«Ех… кинути надоть! Адже це значить, ви її совість губити хочете, Борис Григорович…адже тут якийсь народ, самі знаєте. З’їдять, в труну вколотят».
Шкода йому хлопців від душі. Після довгих роздумів, незважаючи на докори совісті в підсумку йде назустріч, разом з Варварою беручи участь в організації побачення молодих.
