Вивчення поля битви
Першим істориком і археологом, який почав вивчати місце великого бою, був С. Д. Нечаєв.
Відомості про епохальну битву історики збирають на основі чотирьох основних давньоруських літописів, де в тій чи іншій мірі є переказ подій тих днів:
- “Коротка літописна повість про Куликовську битву”. Була складена невідомим письменником. Вважається найбільш раннім та найбільш надійним джерелом опису бою.
- “Задонщина”. Точна дата написання твору невідома.
- “Житіє Сергія Радонезького”. У книзі є часткове опис битви.
- “Сказання про Мамаєвому побоїще” (найбільш об’ємний зі збережених документів).
На місці бойовища нині розташований історичний музей, двері якого відкриті для відвідувачів.
Висновок
Найбільша перемога дружини Дмитра Івановича є ключовою в історії із-за того що вона додала впевненості російським військам у можливості позбавлення від вікового гніту. Саме Куликовська битва стала переломним моментом цього відрізка історії і похитнула сліпу впевненість у непереможності ворога.
Проте існує й інша думка про Куликовську битву та її значення. Деякі історики схильні вважати, що цей бій мало відрізняється від інших, що це лише один з безлічі військових епізодів, які зумовили відродження Русі і ослаблення ворога. Російська православна церква вважає бій перемогою християнської Русі над мусульманами.