Порятунок світу

«Краса врятує світ» — цей вислів належить одному з героїв вищезгаданого твору під назвою «Ідіот». Але хто сказав? Іполит, яка хворіє на сухоти. Це другорядний персонаж, який дослівно вимовляє цю фразу, бажаючи уточнити, чи справді князь Мишкін вживав таке дивне вираз.

Примітно, що сам герой, якому власне Іполит і приписує цей вираз, його ніколи не використовував. Тільки одного разу він вжив слово спасіння, коли його запитали про те, чи дійсно Настасья Пилипівна є доброю жінкою: «Ах, якби добра! Все було б врятовано!».

І хоча фраза була сказана книжковим героєм, неважко припустити, що саме над цим розмірковував сам автор твору. Якщо розглядати цю фразу в контексті твору, то необхідно зробити одне уточнення. У книзі йдеться не тільки про зовнішню красу. Прикладом виступає приємна у всіх відносинах Настасья Пилипівна. Але її краса більше зовнішня. Князь Мишкін, в свою чергу, постає у ролі взірець внутрішньої краси. І саме про силу цієї внутрішньої краси більшою мірою йдеться в книзі.

Коли Достоєвський працював над цим творінням, він вів листування з Аполлоном Майковим, який був не тільки поетом, але і відомим цензором. В ній Федір Михайлович згадував, що бажає відтворити певний образ. Це був образ прекрасної людини. Автор у деталях прописав його.

Цей образ на себе приміряв саме князь. У своєму чернетці Достоєвський навіть зробив позначку. В ній згадувалося про двох зразках краси. Таким чином, можна зробити висновок, що твердження про різну красу Мишкіна і його коханої, є правдивим.

Зверніть увагу і на характер цього запису. Ця думка є своєрідним твердженням. Однак, у будь-якої людини, який прочитав твір «Ідіот», виникає цілком закономірне питання: чи справді це було твердження? Адже якщо згадати зміст книги, то стає зрозуміло, що ні внутрішня, ні зовнішня краса у підсумку не змогли врятувати не то що світ, а навіть кількох людей. Більш того, деякі люди після прочитання і зовсім починали задаватися питанням, а не згубила вона цих героїв?