Справжнє прізвище Бориса Миколайовича Польового (1908 – 1981) – Кампов. Псевдонім являє собою дослівний переклад з латинської (campus – поле). Він був професійним журналістом і письменником. В активі цього автора кілька яскравих зразків белетристики, але всесвітньо відомим Польового зробила всього одна книга. Далі розберемо найбільш точний і короткий зміст Повість про справжню людину.
Документальна основа повісті
З героєм своєї книги письменник зустрівся під час війни, будучи військовим кореспондентом газети «Правда». Приїхавши в один з льотних полків з метою написати нарис, Борис Миколайович попросив познайомити його з кращим льотчиком.
Журналісту представили Героя Радянського Союзу Олексія Маресьєва, який тільки що повернувся з польоту, збивши два «Мессершмітта». Олексій запросив кореспондента переночувати в своїй землянці.
Увечері Польовий побачив, як молодий винищувач, лягаючи спати, відстебнув і кинув на підлогу протези. У нього не було ніг. І цей чоловік здійснював щоденні бойові вильоти, збиваючи ворожі літаки, за що був удостоєний вищої військової нагороди СРСР – Золотої Зірки! Письменник був вражений, не вірив власним очам, а Маресьєв почав розповідати йому свою історію. Все, про що повідав незвичайний льотчик, Польовий записував у дві учнівські зошити, які стали основою повісті, що прославила обох.
Зверніть увагу! Написати книгу вдалося лише після війни у 1946 році, повість одразу ж стала надзвичайно популярною.
Твір видавалося не тільки в Радянському Союзі, а й за кордоном – історія льотчика Олексія Маресьєва, який піднявся в небо після ампутації обох ніг, була переведена на 22 мови. Повість стала справжнім гімном наполегливості та силі волі, що дозволяє людині досягти, здавалося б, неможливого.
Подвиг Олексія Маресьєва надихнув багатьох людей, що потрапили у важку життєву ситуацію, на боротьбу з непереборними обставинами і перемогу над ними.
Зробивши льотчика героєм свого твору, Польовий зберіг документальну основу, змінивши лише одну букву в прізвищі – Олексій Маресьєв став Олексієм Мересьевым.
