Які думки заважають нам сказати «ні»?

• Люди образяться, засмутяться або розсердиться;
• До мене почнуть погано ставитися, перестануть поважати;
• Я більше не зможу звернутися за допомогою до цієї людини;
• Можу стати ізгоєм у колективі;
• Мене вчили, що людям треба допомагати;
• Потреби людей важливіше, ніж мої власні.

До чого призводить невміння відмовляти?

• Ми робимо те, чого насправді не хочемо.
• Псуємо відносини з людьми, яким погодилися допомогти, так як вони, відчуваючи наше невдоволення, не розуміють причини такої поведінки.
• З’являється почуття провини перед самим собою, безсилля, від неможливості нічого змінити.
• Виникає плутанина – де дійсно мої бажання, а де нав’язані кимось.

Як навчитися говорити «ні»?

1. Розвивати самовпевненість.

• Потрібно подумати про своїх сильних сторонах, виписати їх на листок і ніколи не забувати. Людина не складається з одних недоліків – кожен має якісь козирі.
• Говорити собі компліменти не менше 3 разів на день
• Полюбити себе, прийнявши свій внутрішній світ, зовнішність такими, якими вони є насправді.

2. Думати про себе.

Люди, які звертаються за допомогою, найменше переживають за тих, до кого вони стукають у двері. Їх турбують в першу чергу свої проблеми, і це природно. Але ми, погоджуюся допомогти, часто руйнуємо свою зону комфорту, робимо щось в шкоду собі. А так бути не повинно. Спочатку потрібно думати про себе, своєї сім’ї, близьких. Наше «так» не повинно вплинути на гармонію взаємин, стабільність.

Наприклад, один, їдучи у відрядження, попросив щовечора приходити до нього додому, щоб погодувати собаку.

Але що, якщо на цей уїк-енд час ви з дружиною заздалегідь домовилися поїхати на дачу? Не відкладати ж особисті плани? У піраміді пріоритетів людина повинна ставити свої потреби, якщо, звичайно, вони не шкодять іншим. Для цього і треба навчитися говорити «ні». Тільки в гармонії з собою можна протягувати руку допомоги комусь іншому.

3. Взяти паузу.

Відповідати на прохання одразу зовсім необов’язково. Відповідь можна озвучити пізніше, порадившись з близькими. Попросити час подумати – відмінний варіант для того, хто сумнівається у своєму рішенні. На нейтральній території, коли ніхто не висне над душею, набагато легше розставляти пріоритети і зважувати всі за і проти. Особливо пауза потрібна, коли прохання звалюється на голову як сніжний ком.

Наприклад, якщо дзвонить колишній однокласник: «Ти ж в обласній лікарні працюєш? Домовся по старій дружбі, щоб хірург без черги прийняв. Зможеш?». А ти, займаючи в лікарні посаду бухгалтера, і не маєш ніякого відношення до відділення хірургії. І бажання бути комусь зобов’язаним, абсолютно немає. Що робити: і однокласнику відмовляти не хочеться, і питання не зовсім за адресою?

У такій ситуації краще відразу не давати відповідь, призупинивши діалог однією з фраз: «Вибач, не можу зараз говорити, зателефонуємо пізніше», «Я передзвоню», «Дам відповідь увечері», «Є деякі нюанси, потрібно уточнити» і так далі.
Перебування в «підвішеному стані» дасть час все зважити, прийняти рішення і дізнатися, як навчитися говорити «ні» колишнім однокласникам.

4. Шукати компроміс.

Якщо пропозиція не підходить, ми завжди маємо право поставити свої умови чи вимагати компенсацію. Звучить, може бути, і різко, але в цьому є логіка. Наприклад, керівництво в черговий раз просить виконати додаткову роботу. Прохання звучить одночасно м’яко і ультимативно – відмовити неможливо. У такому випадку потрібно відразу ж домовлятися про бартер у вигляді відгулу або будь-яких привілеїв.

5. Не дозволяти собою маніпулювати.

Щоб домогтися свого, деякі можуть вдатися до маніпуляції. Наприклад, «давити на жалість», згадуючи хворих, старих і дітей, а також розповідати про свої біди, хвороби або невдачі. Іноді людина справді потребує підтримки, але в більшості випадків милосердям просто користуються.

Клин клином вибиває – ця приказка показує, як треба діяти з маніпуляторами. Розповісти про свої неприємності або життєвих перипетіях з надією знайти співчутливий відгук – найкращий спосіб дати відсіч любителям натиснути на слабкі місця.

6. Запропонувати альтернативний варіант.

Обидва учасники розмови розуміє, що проблему так або інакше потрібно вирішувати. Тим більше, якщо людина нам близький, залишати його наодинці з труднощами не хочеться, але і допомагати собі у збиток – теж не вихід. Тоді намагаємося знайти рішення разом, думаємо, як можна допомогти людині вийти з глухого кута іншими способами.

Це, наприклад, може звучати так: «Я не можу спекти торт для твоєї бабусі, але у мене є телефон перевірених кондитерів, які з якісних продуктів створюють шедеври».