Початок Громадянської війни
Бойові дії стали розгортатися після повстання Чехословацького корпусу в 1918 р. Корпус був сформований з полонених чехословаків австро-угорської імперії. Відмовившись здати зброю під час транспортування додому, корпус організував повстання.
Червоне рух і біле стало складатися активніше, бої вже йшли, але вони проходили через залізничні вузли, станції, мости, телеграфи і так далі. Це було більше схоже на сутички, ніж на повноцінні бої.
Період найбільшого розвитку війни
Найактивніші і кровопролитні бої розгорталися в четвертому етапі – з березня 1919 р. по березень 1920 р. Політика продрозкладки набрала максимальні оберти, промисловість націоналізувалася все більше. «Військовий комунізм» досяг апогею.
Тамбовські селяни, чиє повстання в 1920-1921 рр. вважається одним з найбільших під час Громадянської війни в Росії проти влади Рад.
У той же час на фронті з початку 1919 р. встановилося певне затишшя, що послужило «бродіння» в середовищі учасників протистояння. Через жорстокої політики більшовиків селяни бунтували і йшли до табору «зелених» — в основному, анархічний, не бажав ні старих порядків, ні перегинів комуністів.
Аналогічні процеси, але в більш відчутних масштабах, творилися в стані білих: число насильно мобілізованих селян і військовополонених було високо, а їх симпатії найменше були направлені до білих, що завдало удару по чисельності білогвардійців.
В середині етапу планувалося об’єднане напад на Петроград, але в стані антибольшевиков панував розлад: фінська армія Маннергейма готова була вислати велику угруповання на умовах майбутньої незалежності, на що заперечив Колчак, відмовившись відправляти війська.
Нестор Іванович Махно (1888 — 1934) — революціонер-анархіст. Під час громадянської війни 1917-1922 років командував селянською повстанською армією.
На півдні активно бунтували козаки, перейшовши під прапори Махно, лідера українських анархістів. Глава Польщі Ю. Пілсудський почав відкликати війська з України, побоюючись наступу Денікіна на Москву; армія Юденича, відступивши в Естонію, була там же роззброєна.
Масла у вогонь підливали поверталися поміщики і буржуа, які вимагали негайного відновлення приватної власності.
Розрізненість та неузгодженість білих посилилися на тлі зростаючої солідарності європейських робітників, що змінило становище на фронтах корінним чином. У стані більшовиків проводилися найактивніші мобілізації комуністів.