Політика червоних і білих в ході війни

Особливості як внутрішньої, так і зовнішньої політики серйозно відрізнялися, і на неї могла грати ідеологічна підгрунтя, особливо у лідерів червоних.

Мета червоних – захистити завоювання революції, врятувати радянську Росію від долі Паризької Комуни 1871 року. Для цього у зовнішній політиці вони прагнули заручитися підтримкою європейського пролетаріату, комуністичних і соціал-демократичних партій (особливо німецьких партій зважаючи на надзвичайну революційної ситуації в Німеччині) і скоріше розпалити пожежу революції в Європі, в ході яких комуністи прийдуть до влади і направлять сили для допомоги Росії.

Дипломати більшовиків використовували становище Німеччини як програвача країни для підписання Брестського миру з-за занадто близького розташування німецьких частин поблизу Петрограда. У внутрішній політиці здійснювали передачу землі у власність селянам, введення робітничого контролю на підприємствах, реалізації права народів на самовизначення.

Плакат часів «Воєнного комунізму».

Зважаючи категорично нестабільної обстановки сформувалася політика «воєнного комунізму» — жорстка централізація промисловості, скасування приватної торгівлі і товарно-грошових відносин (введення карткової системи), мілітаризація праці. Конкретної дати встановлення даної політики немає, вона вводилася не відразу.

Цілі білого руху були прямо протилежні і полягали у відновленні старих порядків, однак у обох сторін були загальні риси, і найголовніша з яких – терор.

Терор застосовувався для протидії ворожим елементам як серед білих, так і серед червоних, причому у других він розглядався як відповідь на терор білого руху.