Галицько-волинське князівство, географічне положення, характеристика, короткий опис князів, політичний устрій в період феодальної роздробленості, форма правління, зовнішня політика, особливості господарства, економіка

Галицько-Волинське князівство з’явилося в результаті ослаблення влади Київський Русі в період феодальної роздробленості.

Виникнення держави відбулося у 1199 році завдяки зусиллям князя Романа Мстиславовича. Воно перестало існувати з 1349 року з приходом поляків.

Князі Галицько-Волинського князівства

Про правителів держави можна дізнатися з даних, представлених в таблиці.

Дати Князі Звершення, політична діяльність
1153 — 1187 Ярослава Влади-мировича називали Осмомислом, має вісім думок, за наявність розуму і любові до наук і філософії. При князі на Галицькій землі настав «золотий» вік: зростала чисельність населення, зводилися міста та пам’ятки культури.
З 1170 по 1205 року правил Волинським князівством. Романа Мстиславича називали князем воїном, він був правнуком Володимира Мономаха. У 1199 році завоював Галич, в 1202 році – Київ, де він отримав звання «великого». Він всі сили спрямував на об’єднання Галицьких і Волинських земель в єдину державу.
Був зведений на трон в 1213 році. «Князювання» боярина, ватажка міської громади Галича Володислава Кормильчича було коротким. Княжі війська були розбиті об’єднаними польсько-угорськими силами. Боярин князь помер у полоні.
Став Володимиро-Волинським князем у 1213 р. Правил до 1264 р. Сина Романа Мстиславича Данила Галицького в перші роки правління підтримували поляки. Створив щодо міцне і тривале об’єднання князівства, багато зробив для відновлення миру і порядку в краї. Відрізнявся гнучкістю політики, що складається з сміливих воєнних дій, і тонкою дипломатією. Зумів зберегти на тривалий час незалежність князівства в часи навали золотоординців, створював коаліцію проти татаро-монгольського ярма, але так і не зміг позбавити своє князівство від ординців. З успіхом відбивав польсько-угорської навали. Був єдиним російським князем, отримав в 1254 році королівську корону від Папи Римського.
1305-1308 Юрій I Львович Став «королем Малої Русі» в 1305 році, зумів зберегти добрі стосунки з сусідами, в тому числі з Тевтонським орденом. Помер у 1308 році.
Загинули у битві в 1323 році. Сини Юрія і Андрій і Лев. Їхній спадкоємець – Володимир Львович –останній з династії Ростиславовичів. Активно боролися проти ординських завойовників, співпрацювали з лицарями Тевтонського ордена і мазовецкими князями.
Був отруєний боярами у 1340 році. Юрій II Болеслав Йому вдалося налагодити відносини з золотоординськими правителями, він намагався обмежити владу бояр. Багато зробив для будівництва міст.
Дивіться також:  Коротко про Льодовому побоїще: схема битви і місце на карті, підсумки та наслідки, історичне значення

Характеристика князівства

Об’єднаним державою Галицько-Волинські землі стали при видатного князя Ярослава Осмомысле.

Ярослав Володимирович Осмомисл (ок. 1130-1187) — князь Галицький (1153-1187). Осмомисл означає «той, у якого вісім умів», тобто дуже розумний.

Територія держави приваблювала сусідні країни і постійно доводилося давати відсіч полякам, угорцям і степнякам – кочівникам.

Князівство стало українським політичним центром з розвиненою економікою, продовжують російські культурні традиції.

Географічне положення

Розташування держави створювало вигоди для його економічного розвитку. Князівство розташовувалося на південно-заході Русі, займало родючі чорноземи.

Якщо дивитися на карту, то південь території князівства омивали води Дунаю, схід – води повноводних річок Стиру та Прип’яті.

Політичний устрій

Абсолютне самодержавство — така форма правління приваблювала князів. Вони управляли законодавчої, виконавчої та судової владою.

Правителі мали право займатися дипломатичною діяльністю. Але без боярського оточення, без рішення «думи», князь не міг приймати рішення з найважливіших питань.

Дивіться також:  Суворов Олександр Васильович коротка біографія: роки життя полководця, скільки битв програв, перемоги і битви генералісимуса, подвиги і нагороди Суворова

Державний устрій князівства не можна було назвати самодержавним. Володар «даний Богом» повинен був рахуватися з боярами і місцевою аристократією. Головні з них були в управлінській верхівці і старшої княжої дружини. Управління духовенством складалося з шести єпархій.

Населення

Становило декількох соціальних верств.

До них відносили:

  1. Чоловіків, вотчинників і феодалів, вони були землевласниками на час княжої служби.
  2. Церковну знати, распоряжающуюся земельними угіддями і селянами.
  3. Ремісників, які володіють майстернями і виготовляють різні товари.
  4. Смердов або селян, найчисленнішу категорію населення, які не мають власності, які платять данину і живуть громадами.

У князівстві розташовувалися в основному поселення східних слов’ян, хоча зустрічалися в невеликих кількостях ятваги, преси, литовці й поляки.

Списків перепису не збереглося, тому про чисельність населення інформації не є.

Особливості господарства

Господарство в князівстві було направлено:

  • на обробку сільськогосподарських угідь, де популярними злаками були овес і жито;
  • на розведення коней, овець та свиней;
  • на полювання і рибну ловлю;
  • на солеварение — популярному промислі;
  • на будівництво і деревообробку;
  • на розвиток ковальського, ювелірного, збройового та гончарної справи.

Торгівля розвивалася погано із-за відсутності морських і річкових портів.Клімат на території держави сприяв розквіту сільського господарства.

Зовнішня політика

Протягом всієї історії князівства, починаючи з моменту утворення і до кінця існування, тривали воєнні дії з сусідніми державами.

У різний час правителі здійснювали набіги або оборонялися, ними були підписані мирні угоди спочатку з Польщею, Угорщиною і з половцями.

Варто зазначити: занепаду князівства сприяло загострення відносин з сусідами і нездатність дати їм відсіч.

Економіка

Базувалася на сільськогосподарській діяльності, розробці багатих родовищ солі і на розвитку ремесел.

Дивіться також:  Кримська війна 1853 1856: коротко про те, коли, кому і з яких причин вона була і які її підсумки

Її особливістю було ведення натурального господарства, найбільші поставки солі і розташування сільгоспугідь на чорноземних землях. Найбільш відомим продуктом, який купували сусідні держави, був хліб.

У князівську скарбницю надходили податки, побори, данина і конфісковане у феодалів майно.

Особливості архітектури

XIII століття відомий появою кам’яних і цегляних фортець. На землях князівства такі замки з’явилися в Кам’янці, Черторыйске і Пагорбі. Їх особливістю було збереження придніпровських архітектурних традицій, романських архітектурних стилів.

Споруди оброблялися вишуканим білим каменем, облицьовувалися плитками з кераміки, рельєф яких прикрашали географічні та рослинні візерунки.

Збереглося небагато соборів, збудованих у князівстві, за їх описом ці споруди були не менш величними, ніж Софія Київська, радує своєю красою і в наш час.

З’явилися і оборонні споруди – вежі, які називали донжони.

Великі міста

Всього в князівстві налічувалося близько 80 міст.

До найбільших відносяться:

  • Львів, названий в честь князя Лева Даниловича;
  • Володимир Волинський, який є центром князівства з-за його вигідного розташування;
  • Галич з його розкішною архітектурою.

Культура

Сприяла зародженню нових творчих напрямків, які збагатили всю східноєвропейську культуру. Її особливістю було поєднання давньоруських традицій і традицій сусідніх європейських держав.

Галицьке Євангеліє

У живописі велике місце займала іконопис, як відображення впливу церкви на культурне життя держави.

Якщо описувати коротко історію Галицько-Волинського князівства, то потрібно зазначити, що воно було потужним і економічно розвиненою державою з чудовою архітектурою та культурними традиціями.

Структура влади, а саме зосередження її в князівських і боярських руках, сприяло ослабленню моці країни під впливом зовнішньої політичної сили.