Діалектизми художньої мови

Як вже зазначалося, діалектні слова вживаються як слів, відомих певному колу людей. З цієї причини виникає закономірне питання, як можуть використовуватися діалектизми у художньої промови.

Відповіддю на поставлене питання будуть самі твори. Автор використовує діалектні слова в різних художніх цілях. Вони можуть підкреслювати тему повісті або роману, типові риси характеру та світосприйняття головного героя, майстерність письменника:

• Кокошник, кичка, панева, амшанник, зеленя, стовбур, розсовувати, прошамшил – у творах Тургенєва І..
• Горенка, коник, гаманок, изволок, гудовень – у творах І. Нікітіна
• Плота, дубас, стійка, ноги, живіт, битва – у творах Д. Маміна-Сибіряка.
• Поветь, лог, піми, гнус, сік, кержак, урема – у творах П. Бажова.
• Елань – «Комора сонця» М. Пришвін.
• Окоем – з «Мещерської боку» К. Паустовського.
• Кричати – з вірша «Батьківщина» А. Суркова.

Наприклад, Лев Толстой використовує діалектні слова, щоб передати особливості мови селян. Іноді в його текстах діалектизми належать мові автора. Це робиться для того, щоб підкреслити естетику і самобутність мови Льва Миколайовича.

Іван Тургенєв використовує діалектизми, щоб показати область їх вживання. Примітно, що в творах Тургенєва всі подібні слова забезпечені тлумаченням. Таким чином, Іван Сергійович намагається показати, що діалектизми не є складовою лексики російської літературної мови.

Костянтин Паустовський використовує діалектні слова у власних творах для того, щоб індивідуалізувати своїх героїв. Використовуючи їх, Костянтин Паустовський досягає етнографічної достовірності та художньої переконливості у своїх творах.

Сучасні письменники теж повсюдно використовують діалектні слова. Це вони роблять для того, щоб створити якусь алюзію тексту. Причому тлумачення подібним словами вони не дають.

У сучасній публіцистиці досить часто вживання діалектних слів, щоб підкреслити місцеві особливості, а також особливості мови героя нарису.

Варто пам’ятати! Публіцистика повинна прагнути до ретельного відбору мовних засобів, тому використання діалектних слів повинно завжди бути по-максимуму виправдано.

Пропозиції з діалектними словами:

• Петро пекли на вогнищі кашу-сливуху.
• Лягва завжди кричить не дарма.
• Надысь я ночував у тітки.
• Зварив казанок картоплин.
• Їжа скусная, аж сластит.
• Стояв обочь від базарної площі.
• Друзі ставилися до нього, як до сутунку.
• Бабуся ніяк не могла впоратися з рогачем.
• Проголосные пісні співали вечорами дівчата.
• Пишні шаньги лежали на рушник.
• Біжать швидше треба, щоб гроза не застала.
• Собака бігала вздовж призьби за векше.
• Чупаха-чуапахой.
• Зараз деляну скошу.
• Литовку підбити треба, щоб вострилась аж.
• Ходить кочет по обійстю.

Діалектизми в літературі: