9. Мовні особливості Великобританії та США

У лінгвістиці між цими державами простежуються досить чіткі відмінності. Історія мовних розбіжностей між Англійським Королівством і Сполученими Штатами бере свій початок в епоху боротьби за незалежність тільки зароджувався держави на американському континенті.

Тоді лінгвісти та громадські діячі змогли придумати для США свій унікальний мову. Більшою мірою в цьому ділі зміг домогтися успіху Ноа Уебстер. Саме йому належить авторство славнозвісного «Американського словника англійської мови».

Для того, щоб місцева форма англійської мови швидше прижилася серед населення Сполучених Штатів, уряду деяких суб’єктів цієї молодої держави доводилося йти на досить жорсткі заходи.

Приміром, у штаті Іллінойс до кінця 60-х років минулого століття мав силу закон, який не дозволяв мешканцям користуватися в побуті класичною формою англійської мови. Замість неї пропонувався до використання американський мову.

Тепер у США лінгвісти виділяють цілих 24 діалекту англійської мови. Цим пояснюється те, що при виданні знаменитої саги про хлопчика-чарівника Гаррі Поттера редакторам доводилося перекладати рукопис з англійської на американський.

До речі, за оцінкою лінгвістів, фламандська мова, на якій говорять у Франції, Бельгії та Нідерландах, а також голландська мова мають найбільшу схожість зі словниковим запасом та граматикою англійської мови.

Слід сказати кілька слів про мову жестів, властивому американцям. Так само, як в розмовних мовах є акценти, є й акценти у мові жестів. Це відбувається тому, що мова жестів – це не переклад або пряме подання розмовної мови, а власний мову з граматикою, ідіомами, жаргоном і виразами.

Глухі при народженні люди, які використовують мову жестів, прекрасно знають, чи є інша людина, що використовує мову жестів, глухим або немає, або використав його протягом короткого часу. У Сполучених Штатах нью-йоркці користуються швидким мовою жестів, в той час як в Огайо – більш спокійним.