Адже були сутички бойові

Це було не просто відступ. Своїми безперервними нападами російські вимотували противника. Відступаючи, вони не залишали французам нічого спалювали посіви, отруювали воду, вбивали худобу, знищували фураж. Активні бойові дії в тилу противника вели партизанські загони Фігнера, Іловайського, Дениса Давидова. Народжене в цій війні партизанський рух був настільки масштабним (до 400 тис. чоловік), що в пору говорити про другий армії. Так звана мала війна тримала солдатів Великої армії в постійній напрузі. Наполеон, спостерігаючи таку картину, звинувачував згодом росіян у неправильних методах ведення війни.

Постійні, іноді серйозні, зіткнення з окремими підрозділами російської армії, партизанські удари по тилах заважали просування французів до Москви. У свою чергу, це давало можливість об’єднати сили і кошти наших армій. 3 серпня (22 липня) 1-я армія Барклая де Толлі і 2-я армія під командуванням Багратіона з’єдналися в Смоленську. Але після чотирьох днів жорстоких боїв (до речі, для успішних російських військ) було прийнято досить спірне рішення про продовження відступу.