Багато важливих дат і подій зберігають скрижалі історії. Є в цьому ряду особливі, знакові віхи. Серед них — Бородінська битва 1812, коротко представлене в довідниках, глибоко вивчена історичною наукою і стала темою для багатьох художніх творів. Бібліографія подій тих років досить обширна. Але таке коротке і разом з тим всеосяжне опис баталії на Бородінському полі зміг створити лише М. Ю. Лермонтов у вірші «Бородіно».

Ми довго мовчки відступали

Вітчизняна війна 1812 р. — визначна подія в історії Росії і нашої армії — почалася 12 червня, коли стали надходити повідомлення про форсування військами Другої Великої французької армії річки Німан і її вступ на територію Російської імперії. Власне кажучи, назвати армію французької можна лише з певною натяжкою. Чи вона хоч наполовину складалася з французів. Значну її частину представляли національні або з’єднання, або укомплектовані по інтернаціональному принципом. У результаті склад армії виглядав так:

• 

  Франція — 300000 осіб;

• Італія і Неаполь — 23000 чоловік;
• учасники Рейнського союзу — 120000 чоловік;
• Варшавське Королівство — 100000 осіб;
• Австрія — 40000 осіб;
• Пруссія — 22000 осіб.

Менш значними за чисельністю були формування з Хорватії, Швейцарії, Бельгії, Іспанії, Португалії. Всього у розпорядженні Наполеона було 10 піхотних і 4 кавалерійських корпуси загальною чисельністю (за даними з різних джерел) від 400 до 650 тисяч осіб. Російська армія, розділена на три напрямки, складалася з 227 тисяч (після проведеної мобілізації — 590 тисяч) осіб.

Розповіді очевидців, карти і схеми, які потрапили в руки істориків, однозначно підтверджують — Наполеон виходив з стратегії розгрому противника в одній генеральній битві. Армія Росії, не готова до такого бою, стала відступати, одночасно концентруючи сили на Московському напрямку.