Приклади з літератури

У текстах художніх творів відомих письменників подібні синтаксичні конструкції зустрічаються в діалогах, а також у певному типі «Я»-оповідання (тобто історії героїв, розказана від першої особи).

Щоб краще зрозуміти структуру таких одиниць тексту, потрібно проводити синтаксичний розбір.

Наприклад:

1. Вітаю тебе, пустельний куточок! (А. С. Пушкін). В основу входить одне присудок у формі 1 л. од. ч. (тобто підійде до нього займенник «я»). Дана конструкція є восклицательной, простий (всього одна основа), односоставной (немає одного головного члена речення – підмета), безумовно-особистої (присудок у формі 1 л. од. ч.). Крім того, воно поширене (крім основи є «тебе» – додаток, виражений особовим займенником, і звернення – «куточок», а також його визначення «пустельний», виражене відносним прикметником). Далі в розборі будуть вживатися скорочення.
2. Пливемо пустельній Ладога, //Під яскравою аркою-веселкою… (В. Я. Брюсов). В основу включено одне присудок у формі 1 л. мн. ч. (тобто до нього підходить займенник «ми»). Дане закінчений мовленнєвий висловлювання є повеств. (в кінці стоїть три крапки), невоскл., простий. (всього одна граматична основа), односост. (немає одного головного члена речення – підмета), с.-лич. (присудок у формі 1л. мн. ч.), распр. (крім основи є додаток «Ладога», висловлену ним. сущ. власним, визначення «пустинній», виражене відносним дод., а також додаток «аркою-веселкою», виражене сущ., та визначення «яскравою», виражене дод.).
3. Їздили на Воробьевку, за берізками? (В. С. Шмельов). Граматична основа складається тут з одного присудка у формі 2 л. мн. ч. (тобто до нього підходить займенник «ви»). Це мовне висловлювання, є питання., невоскл., простий. (всього одна граматична основа), односост. (немає одного головного члена речення – підмета), с.-лич. (присудок у формі 2 л. мн. ч.), распр. (крім основи є обставина місця «на Воробьевку», виражене сущ. власним, а також уточнююча додаток «за берізками», виражене сущ.).
4. Не поспішай, не поспішай, почекаємо.//Забудемо на мить невідкладна справа.//Дивись: ожила трава під дощем, //І старе дерево помолодшало.(К. Симонов). Останнє чотиривірш Костянтина Симонова є досить цікавим і самобутнім прикладом введення виразно-особисті синтаксичних конструкцій для посилення атмосфери вірші. Ясно, що ліричний герой звертається до своєї подруги, звертаючи її увагу на такі «незначні речі», як сяюча росою трава після дощу, на старе дерево, яке стало раптом молодим після рятівної вологи. Все це помічає першим тільки ліричний герой, і головне тут не конкретне звернення, а дії – не поспішай, не поспішай, почекаємо і т. д.

Розглядаючи дане вірш, варто для початку зупинитися на першій сходинці, яка є закінченим висловлюванням.

Визначення і приклади виразно-особистих пропозицій

На перший погляд, воно здається простим, однак, звернувшись до синтаксичному розбору, можна зрозуміти, що перед читачем: оповідне (в кінці стоїть крапка), невосклицательное, складне (перша граматична основа – це однорідні сказуемые «не поспішай, не поспішай» у формі 2 л. од. ч., так як можна підставити займенник «ти», а друга – це присудок «почекаємо» у формі 1 л. мн. ч., так як легко «вбудовується» займенник «ми»).

Тоді виходить, що перше і друге речення – виразно-особисті, непоширені (через відсутність другорядних членів).

Друга синтаксична одиниця чотиривірші за аналогією з попередніми буде повест., невоскл., простий., односост., с.-особиста охор., распр.

А третє ще складніше першого – оповідний, невосклицательное, сложн.( в ньому цілих три предл.):

1. Односоставное,с.-особиста охор., нераспр.
2. Двусост., распр.
3. Двусост., распр.

Важливо! Всі прислів’я, наприклад, «Любиш кататися – люби і саночки возити» не відносяться до виразно-особистим синтаксичним конструкціям. Це узагальнено-особисті мовні висловлювання, так як під займенником «ти» мається на увазі не конкретна особа, яка бере участь у бесіді, а будь-яка людина.