Восени 1805 року в бою під Шенграбеном перемогли російські війська. Перемога була несподіваною і легкої в силу обставин, що склалися, тому Третя коаліція, що веде війну з Наполеоном, окрылилась успіхом. Імператори Росії та Австрії вирішили дати французької армії черговий урок під містом Аустерліцем, недооцінивши суперника. Лев Толстой описує Аустерлицкое бій у романі «Війна і світ» на основі вивчених документів, диспозицій військ і фактів, знайдених у численних історичних джерелах.

Світанок перед битвою

В бій виступали з першими променями сонця, щоб встигнути повбивати один одного до темряви. Вночі не видно було хто свої, а хто солдати противника. Першим заворушився лівий фланг російської армії, його диспозиції направляли розбити правий фланг французів і відкинути їх у Богемські гори. Палили багаття, щоб знищити все, що можна було нести з собою, щоб не залишити ворогові стратегічні цінності в разі поразки.

Солдати почували швидке виступ, вгадували наближення сигналу за мовчазним австрійським колонновожатым, мигтючим серед руського війська. Колони рушили, кожен солдат не знав, куди він прямує, але йшов звичним кроком у натовпі тисячею ніг свого полку. Туман був дуже густий, а дим виїдав очі. Не видно було ні тієї місцевості, звідки всі виступали, ні тих околиць, куди наближалися.

Ті, хто йшли в середині, питали, що там видно по краях, але ніхто нічого не бачив перед собою в десять кроків вперед. Все передавали один одному, що з усіх боків, навіть ззаду йдуть російські колони. Новина заспокоювала, тому кожному було приємно, що вся армія йде туди, куди він направляється. Лев Толстой з властивим йому гуманізмом розкриває прості людські почуття людей, які йдуть туманним світанком вбивати і бути вбитими, як вимагає військовий обов’язок.