Короткий зміст по главам

Перша глава

1 розділ починається з опису того, як головний герой їде до свого вмираючого дядька. Цей молодий чоловік отримав вже спадщину багатьох своїх родичів, він багатий, красивий, вільний, але це все чомусь не приносить йому щастя і задоволення життям. Герой постійно пригнічений, похмурий, незадоволений життям, хоча веде безбідне існування.

Автор описує далі приблизний день, який схожий на кожний інший день його життя. Молодий чоловік користується успіхом в суспільстві, оскільки привабливий, розумний, добре вихований. Отримавши прекрасну освіту, він має все, щоб бути щасливим, але чомусь сумує.

Коли молодий чоловік приїжджає до дядька, то вже не застає його в живих, зате дізнається про велику спадщину, залишену йому покійним.

Друга глава

Головний герой вирішив оселитися у сільській садибі, навколо були чудові краєвиди природи, річка, ліс. Але Євген байдужий до краси природи. Заради забави вирішує зменшити податі з селян, що викликало подив у сусідніх поміщиків, і Онєгіна стали називати «дивним».

Євген вирішив познайомитися з сусідом – молодим поміщиком, тільки що повернулися з-за кордону. Гарний вісімнадцятирічний поет Володимир Ленський був повною протилежністю головному героєві, але, тим не менш, молоді люди стали часто спілкуватися.

Автор називає цей союз «лід і полум’я», один – холодний і розважливий, другий – творчий та емоційний.

Володимир розповів про свою сильну любов до молодшої дочки поміщиків Ларіних – Ользі. Поет присвячує їй свої численні вірші. Далі йде опис сімейства Ларіних. Мати в молодості була закохана в офіцера, але її видали заміж за іншого. Спочатку дівчина плакала, потім змирилася. Життя потекла звичайним чергою: постів, церковні свята, домашнє господарство, лазня і т. д. Незабаром її чоловік помер, вона залишилася вдовою.

Сестра Ольги – Тетяна зовсім інша за характером, вона задумчива, неговіркою, повільна. Не любить веселе товариство, схильна проводити час на самоті за книгою і роздумами, мріями.

Третя глава

Ленський часто їздить в будинок до Ларіним, де його приймають в якості нареченого. Одного разу Євген напрошується поїхати разом з ним заради цікавості і забави.

Після відвідування Ларіних Ленський запевняє, що всі подумали, що Онєгін приїхав познайомитися з Тетяною, і вже пустили чутки про майбутнє весілля.

Зрозуміло, герой нічого такого не мав у думках і здивований. Однак дівчині одразу припав до смаку красивий, але розчарований життям молодий чоловік. Онєгін здавався загадковим, не таким як всі. Вона закохалася в перший раз, стала чекати з нетерпінням нового візиту. Але Євген ні про що не здогадувався.

Тетяна, вихована в чистоті, не сміла навіть натякнути на свої почуття. Одного разу в літню ніч дівчині не спалося, вона розпитувала про няню молодості. У відповідь вона сказала, що й не чула жодного разу про любов. Її видали заміж у дванадцять років насильно. Тетяна, вся пламенея першим почуттям, вирішила написати лист своєму коханому. У цьому посланні дівчина розкрила Євгену свої почуття, трохи прикрашаючи особисті якості предмета своєї любові, як це зазвичай буває. В кінці вона пише, що тепер у його влади зрадити її заслуженому ганьби. Але все ж дівчина сподівається на його порядність.

Лист вона просить няню віднести Євгенію. Два дні не було ніякої відповіді, і ось раптово дівчина бачить коханого у дверях свого будинку. Серце закоханої завмирає: який буде відповідь?

Четверта глава

Євген був зворушений чистими почуттями дівчини і, прогулюючись з нею в саду, вів довгу бесіду. Почавши з подяки, почав сухо читати моралі. Сказав, що любить як брат, але не більше. І що якби надумав женитися, то кращої нареченої і не шукав би.

Але його душа чужа тихого сімейного життя. В кінці бесіди попередив, щоб в наступний раз так легко не розкривала свої почуття незнайомцям, тому що це дуже небезпечно.

Дівчина була шокована і пригнічена, їй було соромно і боляче від такого повчання, оскільки сподівалася на відповідні почуття. Після цього молоді люди не бачилися, Євген не виїжджав зі своєї садиби. Дівчина сумувала на самоті.

Важливо! Незабаром до одного приїжджає Ленський, повідомляє про своє майбутнє весілля з Ольгою і передає запрошення на іменини її сестри.

П’ята глава

У п’ятій главі описується сон Тетяни. Будучи всією душею віддана російським звичаєм, як і багато дівчат, вона любила гадати на Хрещення. Перед сном поклала під подушку дзеркальце, щоб побачити віщий сон, і бачить, ніби її коханий перебуває в суспільстві страшних чудовиськ.

Потім він прогнав їх і покликав Тетяну, яка сіла поруч. Тут же був і Ленський, раптом Євген хапає ніж і вбиває свого друга. Дівчина прокинулася в жаху й стала роздумувати, що б означав цей сон.

Настав день іменин, приїхали гості в будинок Ларіних. Француз заспівав куплети на честь іменинниці. Коли приїхав Євген, серце закоханої шалено забилося. Але той ніби не звертав на неї уваги.

Коли почалися танці, Онєгін розвеселився і запросив Ольгу, всім на диво. Протягом усього вечора він не відходив від Ольги і танцював тільки з нею. Ленський був похмурий, він не танцював, змучений ревнощами. Він завчасно залишив будинок Ларіних.

Шоста глава

Вранці Євген отримав лист, в якому Ленський викликав одного на дуель. Євген погодився, але потім почав шкодувати, що жорстоко пожартував з почуттями юного поета.

Ленський, готуючись до дуелі, написав Ользі у віршованій формі, щоб вона пам’ятала його у разі смерті.

В день дуелі Онєгін проспав, потім спішно зібрався і поїхав до старої млині. Там його вже чекали Ленський і секунданти. Дуелянти зайняли позиції, першим вистрілив Євген і відразу ж убив Ленського. Той помер миттєво, Онєгін довго стояв в шоці, дивлячись на труп колишнього друга.

Сьома глава

Ольга недовго перебувала в жалобі – через деякий час вона закохалася в офіцера, вийшла за нього заміж і поїхала в полк.

Тетяна ж все не могла забути коханого. Дівчина постійно сумувала, перебуваючи на самоті. Якось під час прогулянки вона випадково забрела в садибу Євгенія. Виявилося, що той поїхав подорожувати. Слуги радо запросили Ларіну в будинок, вона зайшла в бібліотеку, довго розглядала книги з його позначками. Це допомогло дівчині краще пізнати душу свого коханого.

Мати почала не на жарт турбуватися, що донька не хоче ні за кого виходити заміж. Тоді вона вирішує відвезти її в столицю, для того щоб скоріше знайти нареченого. У Москві до неї сватається немолодий генерал.

Глава восьма

Через багато років Онєгін, повернувшись в Росію, потрапив на бал. Там він звернув увагу на розкішну світську даму. Запитавши у знайомого, хто це, отримав відповідь, що це його дружина, Тетяна. Онєгін дивився і насилу впізнавав у цій жінці ту несміливу дівчину, що була в нього закохана.

Коли генерал познайомив Євгенія зі своєю дружиною, та ніяк не видала, що знайома з ним. Жодна риса її не здригнулася. Потім він був запрошений в їх будинок, де Тетяна також трималася спокійно.

Онєгін став помічати, що палко закохався в неї. Тоді він написав листа, зізнаючись у своїх почуттях до жінки. Відповіді не було кілька днів. Тоді він не витримав і без запрошення вранці поїхав у будинок генерала.

Онєгін застав Тетяну одну і пізнав колишню дівчину. Та сиділа в задумі з листом у руках. Помітивши Євгенія, вона дорікнула чоловіка в тому, що коли той сам відкинув її почуття, і що тепер любить її лише за становище в світі. Тетяна зізналася в тому, що до цих пір любить Онєгіна, але попередила, що не збирається змінювати чоловікові і буде вірна дружину до смерті.