Пригоди Хрущова в Америці

Хрущову все було цікаво, причому дуже часто – зовсім не те, що йому хотіли показати. На заводі компанії IBM він залишився байдужий до продукції, але зате був захоплений їдальні самообслуговування і після повернення додому наполегливо вводив таку ж форму харчування на радянських підприємствах.

Разом з тим Хрущову не хотілося, щоб його приймали за керівника відсталої країни, він намагався не виявляти свій захват занадто бурхливо і часто говорив, що в СРСР є все те ж саме, але краще.

«Так, це правда, – говорить Пітер Карлсон. – Крім хот-догів – хот-доги йому дійсно сподобалися. А ще йому сподобалися камери схову на вокзалі Юніон Стейшн у Вашингтоні. У Радянському Союзі тоді треба було чекати посадки на поїзд зі всієї поклажею на руках. І Хрущов був захоплений тим, що у нас можна просто покласти багаж в клітинку, кинути монету і взяти ключ з собою».

Так що можливо, що і автоматичні камери зберігання в СРСР з’явилися завдяки цій поїздці. Відмінно пам’ятаю радянські хот-доги і гамбургери, що продавалися з лотків разом з пиріжками: хот-доги називався «сосиска в тісті», а гамбургер – «котлета в булочці».

Антиамериканізм на побутовому рівні з’явився набагато пізніше. Втім, ми тоді не знали, що і те, і інше – американський винахід.

При всій неотесаності Хрущова, його моветон, важко не бачити в його поведінці своєрідного артистизму, майже дитячої безпосередності, часто-густо ставила в глухий кут досвідчених західних політиків. Він обеззброював їх своїм способом, полемічним запалом і ненавмисним хамством.

Нобелівський лауреат з літератури Сол Беллоу, який спостерігав візит радянського лідера по телевізору, знайшов йому літературний аналог у російській класиці:

«У гоголівських поміщиків і селян, або гротескно дубиноголовых, або настільки ж гротескно проникливих, у губернських самодурів, підлабузників, скнар, чиновників, ненажер, картярів і п’яниць Хрущов запозичив чимало фарб для створення комічного образу».