Події в житті дуже часто вимагають від людини прийняття вольових рішень. Але який механізм цих дій? Що таке воля, і від чого вона залежить? Чому у одних вона присутня, а іншим явно не вистачає? Яку роль в її формуванні відіграє розум? Наскільки люди вільні у виборі свого шляху? З якої причини деякі рішення приймаються з легкістю, а інші змушують буквально проявляти насильство над собою? Правильно йти напролом? Чи можна розвивати свою волю? Навіщо це потрібно? Чи можна обійтися без цієї якості? Тема велика, будемо розбиратися в ній разом.

Що таке воля?

Воля — це здатність активного прийняття рішень, завдяки розумовому процесу, а не імпульсивним бажанням. Хоча, спочатку варто обмовитися, що існує кілька підходів, що описують поняття волі. Про неї можна говорити з позицій психології, філософії, релігії, або навіть таких наук, як фізика і генетика.

Справа в тому, що природа волі, як зусилля, спрямованого людиною на досягнення певних цілей, накладає на свого носія відповідальність за результат дій. Тут з’являється закономірне питання про те, чи вільна людина у виборі свого життєвого шляху. Наскільки від нього залежить власне життя? У цьому контексті доречно згадати Артура Шопенгауера, який вважав, що людині підвладне виконання його бажань, але природа цих бажань визначена. Звідки людина знає, чого їй бажати? Хто спонукає у ньому такий мотив? З цієї позиції воля – зусилля з боку людини, але мотив такого зусилля прихований від розуміння і не залежить від самої людини.

Воля в філософії.

Оскільки філософія зародилася раніше, ніж наука, то доцільно почати саме з позицій цього світогляду. На відміну від психології, філософії поняття волі тісно пов’язане з вченням про мораль та ціннісних характеристиках особистості. Ця риса допомагає людині боротися зі своїми тваринними бажаннями, тим самим піднімаючи його над іншими відомими живими істотами. З іншого боку, немає загальновизнаного думки щодо наявності вольових якостей у тварин.

Чмають дослідників вважає, що воля і розум взаємопов’язані, інші ж допускають не настільки жорстку кореляцію, наділяючи цим якістю і деякі види тварин. У будь-якому випадку, завдяки розуму воля набуває осмисленість. А через прийняття вольових рішень розум отримує можливість реалізовувати всі свої умовиводи.

Намагаючись визначити природу волі, філософи розходяться в двох діаметрально протилежних поглядах. Одні переконані в тому, що якість – вторинний продукт мислення (гетерогенетическая теорія). Інші впевнені, що воля абсолютно самодостатня і немає сенсу зводити її до інших психічних процесів (автогенетическая теорія). Ще далі у своїх судженнях зайшли прихильники волюнтаризму, які представляють волю в якості основи для всього світового порядку, включаючи людську діяльність.

Найбільші розбіжності серед філософів виникають при спробах порівняти волю і свободу вибору. Справа в тому, що наділяючи людину можливістю контролювати своє життя, мислителі відкидають саме поняття призначення, яке стало непорушною істинної у багатьох навчаннях. У палких суперечках виникло два протиборчі табори: детерминистов і метафізичних либертарианистов. Перші переконані в тому, що все в цьому світі зумовлене, а значить – втрачає сенс сама згадка про волю. Другі щиро впевнені в можливості людини самій визначати свою долю. І навіть, якщо світ розвивається у відповідності з волею Вищого Розуму, все одно люди вільні приймати свої власні рішення.

Воля релігії.

Продовжуючи тему вищих сил, варто відзначити, що в різних релігійних школах поняття свободи людини трактується неоднозначно. Безумовно, всі віруючі люди сходяться на думці про божественне вплив, але ступінь цього впливу може кардинально відрізнятися.

У буддизмі свобода волі тісно пов’язана з уявленнями про карму, яка складається з двох частин. Перша – дайва або доля. Вона від людини не залежить. Друга – пуруша-кара або «дія людини», сприймається, як свобода людини вплинути на карму, змінюючи своє майбутнє. На противагу вченню Будди, частина його сучасників слідували абсолютного фаталізму адживиков, які проповідували ньяти (приречення). Вони вважали, що будь-які намагання людини змінити свою долю марні.

Подібне протистояння поглядів має місце і в авраамічних релігіях. Наприклад, один з основоположників протестантизму Мартін Лютер, був упевнений, що доля визначена і навіть питання порятунку швидше риторичне, адже Всевишній сам вирішує, хто спасеться, а хто ні. Альтернативну точку зору найбільш вдало можна описати словами Серена Къеркегора, який стверджував, що всемогутність Творця доповнено божественним всеосяжним великодушністю, і людям дарована свобода вибору. І саме від волі людини залежить, який шлях обрати: добра чи зла.

Воля в психології.

На відміну від філософії і релігії, воля в психології позбавлена морального аспекту. Вона визначається у якості психічної функції, що визначає здатність людини до свідомої саморегуляції. З цих позицій варто розглядати людини як біосоціальних феномену, адже саме правила і норми суспільного життя відокремлюють його від тварини. Психологія волі полягає у боротьбі людини з миттєвими поривами заради досягнення цінностей більш високого рівня. Матеріалістична наука віддає всю відповідальність за прийняття рішень самим людям, без впливу зовнішніх духовних сил. Яким же чином реалізується воля? Психологія пропонує наступну структуру цього розумового процесу:

• Цілепокладання;
• Боротьба мотивів;
• Прийняття рішень;
• Реалізація планів.

У першу чергу виникає певна завдання. Якщо вона не співпадає з потребами, відбувається підбір кращого варіанту (мотиву). Далі приймається рішення, яке і повинно бути реалізовано завдяки вольовим якостям особистості. Всі ці етапи пов’язані з нервово-психічним напруженням, оскільки доводиться відмовлятися від більш примітивних бажань. Наприклад, вибір між підготовкою до майбутнього іспиту і походом в кіно перетворюється на справжню битву мотивів. Людина з розвиненою волею обирає навчання, слабохарактерний – другий варіант.

Нейробіологи активно вивчають здатність людини приймати вольові рішення, його вміння контролювати свої думки і поведінку. Здатність протистояти імпульсивним бажанням, на думку вчених, залежить від функціонування лобової частки головного мозку. Таке припущення підтверджується прикладами порушення здатності до самоконтролю в разі пошкодження цієї ділянки мозку.

Ряд психічних розладів, наприклад, шизофренія, відрізняються переконаністю пацієнтів, що вони кимось контролюються, підкоряються чужій волі. Це ще раз доводить зв’язок волі з іншими психічними і фізіологічними процесами.

Якщо зіставити поняття «воля» в психології, філософії та релігії, можна зазначити, що якість – один із критеріїв свободи. Адже неможливо бути вільним без реалізації своїх вольових рішень, або опору чужим. Матеріалістична наука першопричиною таких дій називає психічні процеси, а духовні вчення вбачають в них вплив вищих сил. У будь-якому випадку воля – можливість людини здійснювати осмислені дії, нехтуючи низинними бажаннями. Про те, які функції вона ще реалізовує, поговоримо далі.

Функції волі.

Процеси, пов’язані з прийняттям вольових рішень, виконують три регуляторних функції людської поведінки:

• Стабілізація – вміння підтримувати активність незалежно від зовнішніх або внутрішніх факторів;
• Спонукання – здатність починати певну діяльність у разі усвідомлення її необхідності;
• Гальмування – можливість стримувати виникають бажання, якщо вони не відповідають генеральної стратегії.

Всі три компоненти відіграють важливу роль у соціалізації людини, досягнення ним успіху. Для початку роботи доводиться задіяти волю, щоб зрушити з місця. Потім не менші зусилля прикладаються, щоб долати перешкоди і не відволікатися на спокуси.

Забезпечення цих функцій волі багато в чому залежить від розвитку суміжних якостей особистості, таких як:

• Самовладання – контроль своїх думок і дій;
• Рішучість – своєчасне втілення задуманого, без вагань і сумнівів;
• Наполегливість – подолання перешкод на шляху до поставленої мети;
• Посидючість – концентрація на одному завданні, ігнорування відволікаючих факторів;
• Дисциплінованість – свідоме слідування нормам і правилам (не обов’язково зовнішнім, можуть бути і власні);
• Самостійність – прийняття рішень на підставі власної думки і внутрішньої мотивації;
• Сміливість – готовність відстоювати свою думку, боротися за мету.

Саме сукупність всіх цих якостей допомагає приймати вольові рішення і домагатися їх реалізації. Значить, щоб зміцнити волю, необхідно розвивати і перераховані вище компоненти.

Виховання волі.

Як і будь-який навик, воля та інші якості особистості піддаються тренуванню. Цей процес потребує системного підходу. Подібно м’язам, які розвиваються тільки при регулярних навантаженнях, зміцнення характеру також потребує постійних занять.

Ефективні методи розвитку волі пов’язані з її випробуванням. Наприклад, хтось хоче кинути палити. Він може просто відмовитися від сигарет, тим самим дотримуючись принципу «з очей геть, із серця геть». А може надійти більш «садистськи» по відношенню до себе. Наприклад, покласти сигарету на столі, але ні в якому разі не торкатися до неї. Це потребуватиме значного вольового зусилля. Емоційно, звичайно, це буде виснажувати, але людина виробить наполегливість, самовладання, дисциплінованість. Є й більш гуманні методи розвитку сили волі, про яких можна прочитати на нашому сайті. Спільна їхня особливість полягає в тому, щоб навчитися мотивувати себе до роботи, підбираючи необхідні доводи, які допоможуть вибрати пріоритети.

Для людини воля відіграє одну з ключових ролей, визначаючи головну цінність життя (звичайно, крім самого життя – свободу. Адже свобода цінна саме тим, що люди самі можуть вибрати шлях розвитку. Але для вибору слід навчитися приймати рішення, які не завжди узгоджуються з сьогохвилинними бажаннями. Сильний характер допомагає зробити вибір і рухатися в потрібному напрямку.