Тарутинський маневр

Війна – це не ланцюг випадковостей, всі вжиті дії тягнуть за собою певні наслідки. Вони можуть змінити не тільки протягом самої війни, але і хід історії.

У війні 1812 року було два переломних моменти, які змусили війська Наполеона змінити свої плани і відмовитися від поставленої мети.

Перший – це Бородинська битва, другий – Тарутинський маневр. Вікіпедія містить статтю під назвою «Тарутинський бій», однак самому бою передував хитромудрий маневр російського командування.

Після Бородінської битви стало зрозуміло, що утримати Москву не вдається – дуже невеликі були сили російських військ. Ситуація складалася справді трагічною: ніколи раніше не бувало випадків, коли після падіння столиці держави армія продовжувала б бій.

Наполеон був твердо переконаний, що, втративши столицю, Олександр Перший буде змушений піти на переговори. Рішення відступити було дуже мудрим: втрата Москви як така нічого не значила, в той час як загибель цілої російської армії стала б крахом всього.

Як вже згадувалося раніше, Бонапарт з самого початку військових дій в Росії намагався нав’язати генеральну битву. Досі йому цього не вдавалося, і, здавалося б, битва за Москву вже точно мала б стати тим самим вирішальним моментом.

Проте командування росіян на чолі з генералом-фельдмаршалом Кутузовим не допустив цього, і на цей раз сили були нерівні.

2 (14 вересня) 1812 року – це дата, коли армія була виведена з Москви по Рязанської дорозі. Була здійснена переправа через Москву-ріку – це відбувалося біля Борівського перевезення (нині там знаходиться місто Жуковський).

Тарутинський маневр: загальна інформація

За прикриття армії відповідав ар’єргард під командуванням генерала Раєвського. Після цього головні сили армії, за наказом Кутузова, повернули в західному напрямку. Козаки ж здійснювали відволікаючий маневр: зімітувавши відхід на Рязань, їм вдалося захопити за собою основні сили французів.

Крім цього, такі ж «відступу» були зроблені козаками ще в двох напрямках: по Каширської і Тульської дорогах. Важливу роль у відхід російської армії зіграли і селяни навколишніх сіл – місцеві жителі активно брали участь у партизанській війні, знищуючи невеликі загони французів.

7 (19) вересня армія російських благополучно дісталася до Подольська, а потім і до села Червона Пахра. Основним же місцем розташування військ стали околиці села Тарутине за річкою Нарою (це показує історична карта).

Тут же війська залишалися протягом наступного тижня, до 14 (26) вересня. Це дало невелику, але життєво необхідну перепочинок: як сили солдатів, так і продовольчі припаси вичерпалися.

В цей же час на Москву рушили загони генералів Раєвського і Милорадовича для ведення партизанської війни.

Завдання Тарутинського двотижневого «сидіння» (відвернути французів і підготуватися до бою) були виконані.

Фактично вийшло так, що Наполеон просто втратив увазі російську армію, опинившись таким чином у дуже непростому становищі.

Армія французів не могла отримати у Москві всього необхідного. Цьому багато в чому сприяла розгорнулася партизанська війна. Адже на пошуки харчів для армії постійно вирушали загони в різні боки від Москви, але не бувало випадку, щоб вони повернулися без втрат.

На пошуки росіян був відправлений кращий полководець Наполеона – Мюрат. Починаючи з 24 вересня авангард Мюрата, виявивши армію росіян, спостерігав за нею поблизу від Тарутине на річці Чернишне (на відстані приблизно 90 км від Москви).

Чисельність французької групи становила 26540 людина. Між росіянами і французами пролягав лише один ліс. Проте деякий час це сусідство обходилося без яких би то не було зіткнень. Така ситуація тривала приблизно два тижні.

Тарутинський маневр дав можливість не тільки відновити сили росіян, але й поповнити їх чисельність. Зайнявши укріплену позицію, росіяни мали зв’язок з півднем Росії.

Це дало можливість одночасно збільшити чисельність війська, здійснити прикриття збройового заводу в Тулі, Калузької бази постачання і підтримувати зв’язок з арміями Чичагова і Тормасова.

Тарутинський маневр – це справді видатний тактичний хід Кутузова. Завдяки йому Наполеон не мав можливості завдати удар, у результаті йому довелося відступати по спустошеній війною місцевості по Смоленській дорозі.