Синтаксис в літературі
У літературі виділяють синтаксичні способи вираження.
Існує окремий термін – «поетичний синтаксис», який об’єднує всі кошти, пов’язані з вживанням словосполучень і пропозицій з метою реалізації певної художньої мети.
Приклади засобів:
- парцелляция – вживання «розчленованого» пунктуационно та інтонаційно висловлювання, щоб акцентувати увагу на емоціях, подіях, елементи розповіді. Наприклад: «Він подарував мені довгоочікуване кільце. Золоте. З величезним каменем. З білого золота. Як мріяла»;
- синтаксична анафора – це повторення в прозі чи поезії однакових конструкцій. Наприклад: «Почую слова твої. Почую я извиненья? Почую дощ лише і свої почую я розбиті мрії».
- епіфора – повторення однакових слів у кінці коротких відрізків мовлення. Характерне для фольклору, народних пісень;
- паралелізм – розташування схожих по синтаксичній структурі елементів в суміжних поетичних або прозовых елементах тексту;
- оксюморон – це словосполучення, у якому з’єднуються логічно не об’єднуються лексеми («живий труп», «гіркий цукор», «гостра дурість»);
- асиндетон – навмисне опущення всіх видів зв’язку: сполучників, сполучних слів. Це надає тексту динамічності, стрімкості;
- полисиндетон – навмисне збільшення кількість сполучних слів і сполучників у реченні. Це створює додаткові паузи, уповільнює темп твору. Наприклад: «А як же я? А як же все, що було? А як же дні? Тижні? Як же все?». За допомогою цього засобу можна надати тексту додаткового трагізму та емоційності;
- риторичні фігури – питання (не потребують відповіді), вигуки (передача емоцій) та звернення (узагальнені);
- інверсія – порушення порядку слів у поетичній мові це приймається за норму. З допомогою інверсії можна створити ритмічний текст, виділити потрібні слова і фрази, передати емоції;
- эллипсис – опущення мовного елемента, ігнорування присудка або підлягає. Наприклад, «А я тобі послала листівку» — «А я тобі – листівку».
Ці засоби називають також поетичними фігурами мови. Їх використовують для художньої виразності, передачі експресивності.
У поетичному синтаксисі допустимі будь-які експерименти та «мовні» ігри, які визначаються як помилкові в звичайній мові:
- повтори;
- порушення порядку слів;
- тавтологія.