Що таке тавтологія: конкретні приклади з російської мови та літератури

Приклади тавтології

Що таке тавтологія, продемонструють приклади. З лінгвістичної точки зору виправдані вирази, наприклад:

  • прийшли холодні холоду;
  • в пеклі ганьби і сорому.

Хоч у них і зустрічаються повторення спільнокореневих слів і схожих за значенням, це не спотворює словесність, а навпаки, робить її більш яскравою і дає зрозуміти, що малося на увазі.

У той же час лінгвістично недоречне вживання горезвісних масло масляне. Приклади:

  • трапився випадок;
  • заплатити зарплату.

Дієслова не вимагають додаткових слів у зв’язці, так як вони досить добре самостійно характеризують ситуацію.

Тавтологія у Вікіпедії визначається у двох категоріях: у риторики і логіки.

В риториці, як пише Вікіпедія, термін позначає повторення одних і тих самих близьких за звучанням і змістом слів.

Може використовуватися як літературний прийом для більшого переконання слухача. У логіці цим терміном позначається висловлювання, яке буде інваріантні, тобто правдиво, щодо своїх значень компонентів.

Дивіться також:  Невський проспект Гоголя – короткий зміст: про що написана повість і яка характеристика проспекту

Тавтологія в російській мові визначається за допомогою риторичних і логічних фігур мовлення. Схоже значення має плеонизм — наявність надмірності в мовленні.

Визначення не є тотожними, так як плеонизм характеризує поява надмірності в рамках одного висловлювання, тоді як вона може стосуватися більшого проміжку.

У російській мові не завжди вдається уникнути лексичних повторів, особливо якщо мова йде про літературний твір.

У такому разі авторам вже не доводиться замислюватися над тим, тавтологія це, а шукати можливі виходи з ситуації: підбирати синоніми, скористатися перефразировкой.

Словесна надмірність являє собою помилку в розмовної мови.

Вона не несе в собі інформації і засмічує розмова, ускладнює спілкування.

Проте в публіцистиці визначення тавтології виправдано, так як може служити для вираження експресивності, створення образу, підсилення звучання.

Візьміть на замітку! В народній творчості, особливо слов’янському, прийом використовувався дуже часто, надавав особливу експресивну забарвлення пісень, частушкам, віршів.