Правителі Московської та Київської Русі

Після розколу християнської церкви на православне і католицьке напрямки суздальські і новгородські князі зрозуміли, що православ’я набагато краще. У підсумку початковий язичництво вдалося сплавити з православним спрямуванням християнства. Так з’явилося російське православ’я, потужна об’єднуюча ідея. Завдяки цьому в результаті виникло могутнє Московське князівство, а пізніше і царство. З цього ядра пізніше з’явилася Росія.

У 1147 році поселення під назвою Москва стала центром нової Русі.

Важливо! У підставі цього міста важливу роль зіграли татари. Вони стали сполучною ланкою між християнами і язичниками, свого роду посередниками. Завдяки цьому династія Рюриковичів міцно посіла престол.

А от Київська Русь грішила однобокістю — там насильно впроваджували християнство. При цьому нищили доросле населення, яке сповідує язичництво. Не дивно, що вийшов розкол між князями: хтось відстоював язичництво, а хтось переходив у християнство.

Трон став занадто хитким. Так генеалогічне древо династії Рюриковичів розділилося на успішних правителів, творців майбутньої Росії, і невдах, які зникли з історії до кінця 13 століття.

У 1222 році дружина одного з князів пограбувала татарський торговельний караван, убивши самих купців. Татари виступили в похід і в 1223 році зіткнулися на річці Калці з київськими князями. Через міжусобиці князівські дружини билися незлагоджено, і татари вщент розбили ворога.

Підступний Ватикан відразу ж скористався зручним приводом і втерся в довіру до князів, в тому числі і до правителя Галицько-Волинського князівства Данила Романовича. Домовилися про спільний похід проти татар у 1240 році. Однак князів чекав пренеприятный сюрприз: союзне військо прийшло і… вимагає колосальної данини! А все тому, що це були сумно відомі лицарі-хрестоносці Тевтонського ордена – бандити в броні.

Київ відчайдушно оборонявся, однак хрестоносці на четвертий день облоги прорвалися в місто і вчинили страшний погром. Так загинула Київська Русь.

Один із правителів Московської Русі, новгородський князь Олександр Ярославович, дізнався про падіння Києва. Якщо до цього було серйозну недовіру до Ватикану, то тепер воно переросло у ворожнечу.

Цілком можливо, що Ватикан спробував розіграти ту ж карту, що і з київськими князями, і відправив послів з пропозицією про спільний похід проти татар. Якщо Ватикан так і вчинив, то марно — відповіддю був категоричну відмову.

В кінці 1240 року об’єднане військо лицарів-хрестоносців і шведів було вщент розбито на Неві. Звідси й прізвисько князя – Невський.

У 1242 році лицарі-хрестоносці знову зіткнулися з російським військом. Результат – повний розгром хрестоносців.

Так у середині XIII століття розійшлися шляхи-дороги Київської та Московської Русі. Київ на кілька століть потрапив під окупацію Ватикану, а Москва, навпаки, посилювалася і продовжувала перемагати ворогів. Але історія династії тривала.