Геніальний класик російської і світової літератури був людиною дуже різнобічним – писав не тільки чудові вірші, але й чудові прозові твори. Один з таких маленьких шедеврів, які створив Пушкін, – «Станційний доглядач», короткий зміст цієї історії буде викладено далі.

Повісті Бєлкіна

Саме так називається прозовий цикл, закінчений Пушкіним у 1830 році протягом періоду, відомого під назвою «Болдинської осені», коли він перебував у засланні в своєму маєтку Болдіно під Нижнім Новгородом.

В нього входять п’ять міні-повістей – «Заметіль», «Постріл», «Панночка-селянка», «Трунар» і «Станційний доглядач».

Всі п’ять творів, що займають, незважаючи на скромний обсяг, досить помітне місце в літературній спадщині генія, були створені Олександром Сергійовичем на творчому піднесенні, у рекордно короткі терміни – з 9 вересня по 20 жовтня, з яких безпосереднє написання, за власними спогадами письменника, зайняло всього 11 днів.

Авторство поет приписує вигаданим ним персонажу – поміщику Івану Петровичу Белкину, померлому від простудної лихоманки у віці 30 років і залишив після себе рукописи, що увійшли в цикл.

Кожна з повістей написана в певному літературному стилі реалізму, водевілю, готики. Повість, про яку йде мова, має риси сентименталізму.

Важливо! В «Станційному доглядачеві» Пушкін одним з перших в російській літературі піднімає тему «маленької людини», який має такі ж почуття і так само страждає від болю і образи, як і люди «благородного звання». Згодом ідея, висловлена зміст повісті, була підхоплена і розвинена іншими класиками вітчизняної словесності – Гоголем і Достоєвським.

Число головних персонажів «Станційного доглядача», який займає четверту позицію у збірнику «Повістей Бєлкіна», невелика:

1. Оповідач – титулярний радник, який ховається за ініціалами В. П. П., який і повідав цю історію Белкину – «автору» повісті.
2. Самсон Вырин – станційний доглядач, вдівець.
3. Дуня – його сімнадцятирічна дочка.
4. Мінський – молодий гусарський ротмістр.

Але навіть при такому мінімумі обсягу і діючих осіб Пушкіну вдається створити шедевр, прониклива читача до глибини душі. Це зайвий раз підтверджує істину, що у великих письменників не буває маленьких творів.