Психоаналіз і психотерапія: в чому різниця?
Психоаналіз не є синонімом психотерапії. Це різні поняття. Більше того, прихильники психоаналізу називають його окремою дисципліною, що не має ніякого відношення до психотерапії або психології. А серед подібних дисциплін називають літературу, лінгвістику, кібернетику, медіа.
Батько-засновник психоаналізу підкреслював його дослідницько-теоретичну природу. Пізніше всередині цієї теорії утворилося кілька психотерапевтичних шкіл і напрямків. Але головна мета психоаналізу не змінилася. Він дає можливість пацієнту досліджувати свою психіку через занурення в несвідоме, відкрити для себе внутрішній світ.
Дев’ять фактів про психоаналізі:
- Сеанс психоаналізу – таїнство, в якому беруть участь тільки клієнт і психоаналітик.
- Особистість психоаналітика – один із головних інструментів у психоаналітичній роботі. Він повинен викликати повну довіру пацієнта, щоб спільно переживати найпотаємніші конфлікти й трагедії.
- Положення пацієнта лежачи на кушетці – ще одна відмінність психоаналізу від інших методів психотерапії, де пацієнт і психолог розташовуються обличчям один до одного.
- Психоаналіз відрізняється особистісної орієнтованістю. У центрі дослідження знаходиться особистість в цілому з її «хорошими» і «поганими» проявами.
- Психоаналітичний сеанс відразу не дасть помітного полегшення пацієнту. Навпаки, хворобливі процеси можуть загострюватися і доставляти додаткові страждання.
- Робота йде по всіх напрямках: з особистісними розладами, психологічними проблемами, з усіма, хто хоче краще зрозуміти себе. Психоаналітики не працюють тільки з психічно хворими людьми, які потребують медикаментозного лікування.
- Досвідчений психоаналітик може реконструювати події минулого з уривчастих спогадів, фрагментів сновидінь, поведінковим паттернам, застережень, забутим намірам. Але на це знадобиться час.
- Частота сеансів: 1-5 тиждень. Тривалість терапії: від 4 до 7-10 років.
- При тривалому взаємодії з психоаналітиком, пацієнт може відчувати різні почуття до аналітику (у тому числі сексуальний потяг). Але це – один з важливих етапів роботи з несвідомим, описаний як реакція перенесення і контрпереноса.
Сьогодні доведено, що Фрейд багато в чому помилявся, і більшість його постулатів сьогодні визнаються недійсними. Визнавати вченого генієм чи ні, особиста справа кожного. Але нераціонально робити дві речі: а) всерйоз сприймати всі початкові теорії; б) недооцінювати внесок Фрейда в психологію, філософію та медицину. Все ж у свій час психоаналіз став революцією в психології.
