Базові ідеї психоаналізу

Головна ідея психоаналізу базується на твердженні: в психічній природі людини не буває випадковостей або непослідовностей, а будь-які події минулого впливають на майбутнє. Звідси твердження про те, що основна причина неврозів або особистісних розладів дорослої людини – це несвідомі дитячі фантазії або забуті події дитинства.

Виходячи з теорії взаємозв’язку минулого і сьогодення, Фрейд розділяв психіку на три області.

Три в одному: Ід, Его, Супер-Его

За фрейдовской теорії особистість людини – це взаємодія трьох психічних інстанцій:

Ід (в перекладі з латини – «Воно»): сукупність бажань та потягів, які підживлюють енергією будь-які дії. Це архаїчна структура психіки, підконтрольна базовим інстинктам (основні – агресія і секс) і базовим рефлексам. Ірраціональне Ід підпорядковується «принципом задоволення» і прагне отримати максимальний кайф з кожного моменту. Однак, якщо б людиною керувала б тільки Воно, він нічим би не відрізнявся від тварин. Тому в період дорослішання і взаємодії дитини з навколишнім світом формується друга структура особистості – Его.

Его (у перекладі з латині – «Я»): раціональний посередник між «хочу» і «треба». Це свідомий психічний світ людини, який захищає від шкідливого впливу ззовні і відгальмовує інстинкти, щоб відповідати вимогам соціуму. Его планує, розмірковує, оцінює, запам’ятовує, реагує на фізичне і соціальне вплив. Тобто свідоме життя протікає саме в Его. На відміну від природи Ід, Его намагається відстрочити свої глибинні пориви до тих пір, поки не знайде відповідну можливість для розрядки. Его на думку Фрейда прагне до задоволення. Але уникає невдоволення.

Супер-Его (у перекладі з латині – «понад-Я»): внутрішній обмежувач, не дає бажанням проявитися безпосередньо. Це суддя, цензор, сховище моральних установок і системи цінностей, які сумісні з загальноприйнятими нормами – «філія» суспільної моралі в голові людини. Супер-Его відсутній у щойно народженій організмі, але проявляється в момент, коли дитина починає відрізняти хороше від поганого. Це двоїста структура, розділена на Совість і Его-Ідеал. Совість формується під час виховання і пов’язана з несхваленням всього, що прийнято вважати «непослухом». Его-ідеал пов’язаний з гордістю або самоповагою, оскільки формується з схвалення і високих оцінок значущих людей.

Така багатошаровість психіки ділить психоаналіз на два проблемно-теоретичних напрями. Перше пов’язане з медичної терапією неврозів, особистісних розладів. Під час клінічного психоаналізу видобуваються основні знання про хворої або здорової психіки. Другий напрямок формується на основі практичного досвіду, застосовується у повсякденному психотерапії і взаємодіє з іншими терапевтичними теоріями: когнітивною психологією, гештальттерапией, рефлексотерапією, тілесною терапією.

Лібідо, сексуальність і агресія: основні мотиви наших дій

Сексуальність і агресія здавна подорожували з казки в казку під виглядом богинь, богів, корольов, лицарів, драконів, богатирів і красунь. Але в науковій теорії вони з’явилися відносно недавно. Згідно з ідеями Фрейда людиною рухають саме інстинкти:

Лібідо (потяг, бажання). Базове психоаналітичне поняття спочатку використовувалося як синонім неусвідомленого сексуального спонукання. Перенаправленная (сублімована) енергія сексуальності може трансформуватися в корисну діяльність, а пригнічена здатна спровокувати патологічні зміни психіки.

Агресія (або інстинкт смерті). Проблема агресивної поведінки цікавила Фрейда менше. Але пригнічена агресія подібно пригніченою сексуальності здатна викликати тривожність, невротичні захворювання, особистісні розлади.

Механізми самозахисту

Психологічна захист – це механізми самообману, які допомагають нам «ховати» небажані спогади, зменшувати травматичні переживання, не усвідомлювати власні бажання, які суперечать нашу думку про самих себе. До них відносяться:

• Витіснення: забуваємо те, що заподіює психологічний дискомфорт.
• Проекція: несвідомо приписує власні переживання, почуття, бажання іншим людям.
• Сублімація: трансформуємо нерозтрачену енергію в різні види діяльності (творчість, спорт).
• Заперечення: ігноруємо очевидні факти, захищаючи психіку від травм.
• Регресія: пристосовуємося до травмуючої ситуації, подумки повертаючись у дитинство (плачем, капризничаем, ховаємося).
• Раціоналізація: намагаємося розгледіти розумні доводи в ситуації провалу або дискомфорту для того, щоб зберегти самооцінку.
• Реактивне освіта: підміняємо поведінки та почуття протилежними за змістом (ненависть замість любові).