Короткий зміст казки Салтикова-Щедріна «Премудрий піскар»
Піскар, син добрих і дбайливих батьків, залишившись один після їх смерті, переосмислив своє життя. Майбутнє його злякало.
Йому здавалось, що він слабкий і беззахисний, а водний світ навколо нього сповнений небезпек. Щоб зберегти своє життя, піскар став копати собі нору, щоб ховатися від основних загроз.
Вдень він з неї не вибирався, гуляв тільки вночі, з-за чого з часом майже осліп. Якщо зовні мерещилась небезпека, то він волів залишатися голодним, щоб не ризикувати. З-за свого страху піскар відмовився від повноцінного життя, спілкування і продовження роду.
Так він прожив у своїй норі більше ста років, тремтячи від страху і вважаючи себе премудрым, тому що виявився настільки передбачливим. При цьому інші мешканці водойми не поділяли його думки про себе, вважаючи дурнем і остолопом, який живе відлюдником заради збереження свого нікчемного життя.
Іноді йому снився сон, в якому він виграє двісті тисяч рублів, перестає тремтіти і стає настільки великою і шанованою, що сам починає ковтати щук. При цьому насправді він не прагне стати багатим і впливовим, це всього лише таємні мрії, втілені в снах.
Однак перед смертю пескарю приходять в голову думки про нікчемно прожитого життя. Аналізуючи прожиті роки, думаючи про те, що нікого ніколи не втішив, не порадував, не обогрел, він усвідомлює, що якби інші піскарі вели таку ж марну життя, як і він, то пескарий рід швидко б припинився.
Помирає він так само, як жив – непомітно для інших. За словами автора, він зник, а помер в результаті природної смерті або був з’їдений – нікому не цікаво, навіть автору.
