Песиміст: хто це такий, як його розпізнати і як з ним спілкуватися

Аналізуючи різні типи особистостей, найбільше жалю викликає песиміст. Він постає в ролі слабкого і беззахисного людини, яка абсолютно не вірить в себе. Але чи так це насправді? Наскільки складно йому жити, порівняно з оптимістом? Які у нього переваги і недоліки? Варто перевиховувати песиміста, і у нього є сильні сторони? Від чого залежить цей тип мислення? Що робити, якщо дитина проявляє схильність до песимізму? Варто бити на сполох? Розберемося в цих питаннях разом.

Хто такий песиміст?

Песиміст — це людина, яка у всьому бачить негатив і не сподівається на вдалий результат подій. У навколишніх складається таке враження, що йому навіть подобається «колекціонувати» невдачі. Якщо раптом розпочату справу увінчається успіхом, все одно песиміст знайде безліч «підводних каменів», щоб зіпсувати настрій собі і оточуючим. Звичайно, мова йде про крайній ступінь такого світогляду.

Найчастіше зустрічаються люди, схильні до песимізму, але в меншій мірі. Вони можуть бути впевнені в перемозі, там, де об’єктивно усвідомлює свою перевагу. Але, у разі невизначеності, схильні сумніватися в успіху. До таких можна зарахувати основну масу населення нашої планети, адже більшість людей не ризикнуть взятися за справу, в якій не впевнені. Яскравим прикладом служать бізнесмени, якими стають далеко не всі, а лише ті, хто здатен ризикувати і мислити позитивно. Якби в світі було менше песимістів, то планету б заполонили суцільні підприємці та стартапери. Але цього не відбувається, значить, схильність до негативного мислення засіла в колективне підсвідоме досить глибоко.

Фізіологічною схильністю до песимізму можна вважати меланхолійний темперамент. Саме він найчастіше притаманний людям, які не впевнені в собі і своєму успіху. Такі люди відрізняються слабкою, неврівноваженою психікою, яка «нагороджує» їх регулярними депресіями і апатією.

Але не тільки вроджені особливості роблять з людини песиміста. Величезну роль відіграє виховання і соціальне середовище, а також життєвий досвід, який зміцнює його впевненість у визначеному сценарії розвитку подій. Не варто забувати про принцип зворотного зв’язку, відповідно до якого люди отримують те, на що розраховують. Так що, песиміст, так само як і оптиміст, з віком тільки зміцнює впевненість у своїй правоті. В залежності від того, наскільки обґрунтовано його погляди, цей типаж можна розділити на кілька видів. Про них зараз і поговоримо.

Дивіться також:  Раціональне харчування: що це таке і 4 головних принципа

Види песимістів

Чіткої класифікації песимістів немає. Умовно їх можна розділити на кілька різновидів: раціональні та ірраціональні. Перші об’єктивно оцінюють події і розуміють, що шансів на успіх у певній справі у них мало. Наприклад, масовий песимізм народу перед виборами в нашій країні. Тут дійсно приводів для оптимізму мало. Можна навести десятки інших прикладів, які помічені наступною фразою «песиміст – це добре поінформований оптиміст».

На відміну від цього виду, ірраціональний песиміст просто страждає заниженою самооцінкою і схильний до фаталізму в його негативному прояві. Тобто, така людина вважає, що його обов’язково чекає невдача, і він нічого зробити не може. Це почуття тільки зміцнюється за принципом зворотного зв’язку, з віком посилюючи впевненість людини в його нікчемності.

Також, між першим і другим видом є багато перехідних форм, які не мають чітких назв, просто можуть бути розташовані ближче до об’єктивності або суб’єктивності. Незалежно від вираженості цієї ознаки, розпізнати песиміста не так і складно. Як це можна зробити, описано далі.

Як розпізнати песиміста

Будь-песиміст відрізняється скепсисом і негативним мисленням. Просто в одних людей ці якості виражені слабше, а в інших сильніше. Якщо мова йде про стані, близькому до норми, то такий песиміст буде хандрити тільки в дійсно складній ситуації. Якщо ж говорити про надмірному прояві (акцентуації) такого типу мислення, то воно поширюється на всі сфери життя. За щоб він не взявся, він усюди сумнівається в успіху. Причому, навіть у тих випадках, коли має перевагу.

Найцікавіше, що така людина не завжди усвідомлює свою психологічну характеристику. Рідко коли почуєш від нього «я песиміст», оскільки він упевнений у своєму реалізмі.

Добре чи погано бути песимістом

Чомусь вважається, що песиміст – це погано. Багато тренера та коучі намагаються відучити своїх клієнтів від такого типу мислення. Але чи настільки погано «згущувати фарби»? Про це зараз і поговоримо.

Переваги песимістів

Хто такі песимісти? По суті – це реалісти, які схильні до нагнітання ситуації. Відповідно, вони більш тверезо оцінюють події і свої сили, готові до появи перешкод і не зламаються, якщо щось піде не так. У цьому їх незаперечні переваги перед оптимістами, які часом переоцінюють свої сили і відносяться поверхово до серйозних речей, тим самим опиняючись неготовими до провалу. А адже невдачі трапляються регулярно. Ігнорувати їх теж нерозумно. Песимісти частіше аналізують причини свого провалу, тим самим запобігаючи подібне в майбутньому.

Дивіться також:  Обставина: що це таке і чим вигідно бути її жертвою?

Якщо в робочому колективі присутні оптиміст і песиміст, мозковий штурм набуває конструктивне русло. Оптимізм одного стикається з обдуманностью іншого, тим самим видаючи самі життєздатні варіанти.

Вважається, що інтелектуальний рівень песимістів один з найвищих у порівнянні з іншими типами особистості, оскільки їх переживання і «згущення фарб» як би підштовхують мозок до постійного обмірковування ситуації. Але на цьому переваги закінчуються, оскільки шкоди від песимізму не менше.

Недоліки песимістів

Намагаючись згадати відомих песимістів, людина стикається з досить складним завданням, адже песимісти рідко коли стають популярними. Все це пов’язано з їх заниженою самооцінкою.

Оточуючі не сильно люблять таких людей. Найчастіше це шкільні лузери, які, якщо не наберуться хоч трохи оптимізму, стають «сірими мишками» і в дорослі роки. Майже як у казці про гидке каченя, лише з єдиною відмінністю – замість прекрасного лебедя, з’являється гидка качка. Навряд чи хто-небудь захоче тривалий час спілкуватися з людиною, який вічно ниє і весь час налаштовує себе і оточуючих на негатив. Адже він не тільки позбавляє себе радощів життя, але і не дає оточуючим мріяти і про щось сподіватися.

У цьому песиміст помітно програє оптимісту. Останнім ради у всіх компаніях. Він викликає інтерес і симпатію у протилежної статі, його охочіше беруть на роботу, частіше укладають угоди і договору. У бізнесі домінують оптимісти, оскільки вони не бояться ризикувати, на відміну від людей, які не вірять в успіх, навіть, коли він гарантований.

Як себе вести з песимістом

Спілкування з песимістом вимагає «залізних» нервів від співрозмовника. Необхідно бути воістину дипломатом, щоб не зачепити його вразливу психіку, при цьому, зберігши хоч краплю власного оптимізму. Адже не дарма придумали приказку «з ким поведешся, від того й наберешся».

Що таке песиміст, відчувається практично відразу ж. Він не впевнений у собі, в оточуючих, в цілому світі. Варіантів розвитку подій може бути кілька: спробувати його перевиховати, сприймати таким, яким він є, або просто не спілкуватися. Для тих, у кого в душі прокинувся педагог, відзначимо відразу, що чим песиміст старше, тим складніше у нього вселити дух оптимізму. Можна сприймати його за фактом, але в такому випадку, головне самому не «заразитися» його зневірою. Варіант припинення діалогу доречний у разі запущеної форми песимізму, а так відмовлятися від людини, оскільки він трохи похмурий, теж не варіант. Адже, як було зазначено раніше, серед них багато розумних людей, а інтелект в наш час – велика цінність. Загалом, розмовляти чи ні – справа кожного, але якщо нотки песимізму проявляються у дитини, краще їх викорінювати.

Дивіться також:  Проблеми стосунків у сім'ї - Способи їх усунення

Як виховувати песиміста

Навіть самого щирого меланхоліка можна зробити оптимістом, якщо виховувати людину з самого дитинства. Що для цього потрібно? В першу чергу, необхідно дати йому позитивні психологічні установки, пояснити, що події можна програмувати. Якщо вірити в успіх, то набагато більше шансів його досягти.

Дитина-песиміст з’являється під впливом виховання. Якщо всі в його сім’ї мають такий тип мислення, то і він з самого дитинства перейме такий підхід. Так що, виховання песиміста необхідно починати з батьків. Якщо вони не перестануть програмувати дитини на невдачі, то йому складно буде вирости хоча б реалістом.

Часом, спроби перевиховання робляться по відношенню до вже дорослій людині. Це ще складніше, оскільки з кожним прожитим роком, психологічний тип все глибше вкорінюється в підсвідомості. Доведеться витратити багато часу, щоб довести людині неспроможність його поглядів. Чим старше песиміст, тим впевненіше він у своїй правоті і несправедливості світу. Для перевиховання потрібно бажання самого «пацієнта» і ціла низка вдалих моментів, свідком яких він стане.

Ще ефективним прийомом можна назвати самонавіювання, в першу чергу – афірмації. Вони являють собою повторювані фрази стверджувального характеру. Наприклад, «я везучий», «мені супроводжує успіх», «все задумане реалізується» і т. д. підсвідомість Поступово звикне до цим твердженням і почне в них вірити. Як тільки це відбудеться, будь-песиміст поступово стане перетворюватися в оптиміста. І чим раніше до цього вдатися, тим швидше вдасться позбавитися від невпевненості.

Тип особистості песиміст – не вирок, але привід задуматися. Безумовно, передбачати негативні сценарії розвитку подій – корисний навик. Але недооцінка своїх сил і можливостей віддаляє людину від успіху. Завжди слід проводити чітку межу між нормою і перебором. І якщо скепсис надмірний, краще його розбавити ноткою позитиву.