Російська мова відзначається невідповідністю правопису і вимови. Така особливість створює чимало труднощів. Щоб володіти російською мовою досконало, слід вивчати основи правопису з початкових класів. Особливої уваги вимагають парні приголосні звуки в корені слова.

Парні приголосні

Головне питання, що цікавить учнів, що таке і як виглядають парні приголосні.

Що таке парні звуки, можна зрозуміти через порівняння. Приголосні в корені слова зіставляються у відповідності з певними ознаками. Серед безлічі критеріїв вивчення прийнято виділяти принцип протиставлення звуків за ознакою глухість/дзвінкості.

Розглядаючи приголосні в корені слова, учні помічають характерну особливість. При ідентичності способу вимови і місця освіти звукове порівняння відбувається в залежності від голосового участі. При вивченні, що таке парні звуки, акцентується увага на процесі звучання. Участь голосу дає уявлення про таке поняття, як парні приголосні в корені.

Зверніть увагу! Приголосні в корені слова формують конкретне поєднання по звуковому відповідності.

Приголосні в корені слова доцільно розподілити на 3 групи звуків, а саме:

1. б, в, г, д, ж, з;
2. п, ф, к, т, ш, с;
3. й, л, м, х, ц, ч, щ.

Елементи з перших двох груп відповідають один одному за принципом дзвінкості/глухість. Третя група виділяється відсутністю парного поєднання за таким принципом.

Парні приголосні

Основи правопису

Вивчення парних приголосних звуків у корені слова здійснюється в рамках освітньої програми 3 класу. Це обумовлено тим, що 3 клас ознаменовується освоєнням основ правопису і правил російської мови.

Окреме місце у програмі навчання відводиться курсом правопису парних звуків.

Написання парних приголосних звуків у корені слова вимагає підвищеної уваги з боку вчителя російської мови.

Це пов’язано з проблематичностью постановки учнями правильної літери. Не освоївши правило, учні зіткнуться з труднощами в написанні звичайних текстів і перевірочних робіт.

В результаті виникнуть проблеми з успішним закінченням навчального року та переведенням в наступний клас. Помилки будуть присутні не тільки при навчанні в школі, але і при вступі в середній або вищий навчальний заклад. Не радує перспектива безграмотності співробітників на робочому місці.

Зверніть увагу! В російській мові при написанні слова не керуються вимовою.

Вимову парних звуків відзначається здатністю взаимозаменять один одного. У письмовому варіанті така взаємозамінність не відображається. Написання парних приголосних у корені слова супроводжується незмінністю букв. Присутність інших звуків не враховується. Дана особливість становить основу морфемного однаковості. Цей принцип використовується при виборі, який парний приголосний в корені необхідно написати.

Парні приголосні в корені і їх написання підпорядковується наступним правилом:

• Враховується однакове відображення кореня слова. Принцип однаковості визначено семантикою.
• Перевірка написання здійснюється шляхом добору спільнокореневих слів або зміною словоформи. В якості перевірочного слова повинно використовуватися таке, де сумнівна буква супроводжується сонорным або гласним звуком. Під сонорними розуміються звуки й, л, м, н, р.

Основи правопису пов’язані з умінням виділяти корінь. У першу чергу необхідно виділити початкове значення. Вторинним вважається формування контрольного варіанту. Виявлення гласною, присутньої після перевірочного кореня, зазначається підкресленням 2 рисами. Розбір подібного характеру робить очевидним правильне написання початкового варіанту. Також стають ясними причини відображення тієї чи іншої приголосної.

Наявність літер у сильній позиції не вимагає перевірки. Це актуально для слів, в яких за приголосним звуком слід сонорний приголосний або голосний.

Основна задача вчителя полягає в умінні донести необхідні знання до групи учнів. Здатність учнів підбирати для перевірки однокореневі слова визначає їхній успіх у правописі.

Корисне відео: глухі і дзвінкі парні приголосні в корені слова

Приклади

Такі властивості, як дзвінкість і глухість приголосних звуків, що можуть бути визначені за смислового відтінку.

Приклади включають наступні пари:

• Кущ – густ. По відношенню до куща використовується поєднання над річкою, до речі густ — суп.
• Стовп – стовп. Для стовпа стосується прикметник телеграфний, для стовпи – Олександрійський.
• Кора – гора. Гора поєднується з прикметником висока, кора – з уточненням дуба.
• Кулі – спека. Спека доповнюється прикметником нестерпна, кулі – іменником поверхню.
• Ріс – троянд. Слово ріс розглядається у поєднанні з іменником хлопчик, роз – зі словом букет.
• Тому – будинок. Для дому актуально прикметник новий, для тома – товстий.

Парні приголосні вимагають обов’язкової перевірки. Така необхідність зумовлена виникненням плутанини за змістом. Наприклад, пара слів ріс – троянд. Дане поєднання відзначається присутністю приголосних на кінці слова. Це формує потрапляння звуків в слабку позицію.

Перевіряються приголосні піддаються вивченню шляхом зміни:

• Прикметників та іменників – за відмінками і числами.
• Дієслів – за числами і особам.

Для перевірки використовується суфіксний спосіб словотворення з появою інших частин мови.

Розглянемо способи перевірки на прикладі слів:

• стіл[п];
• ле[х]кий;
• бере[з]ка;
• про[п]ка;
• кана[ф]ка;
• скла[т]ка;
• коро[п]ка;
• поїздок[т]ка;
• була[ф]ка;
• бо[т]ка;
• доро[ш]ка;
• сторо[ш]ка;
• подру[ш]ка;
• ука[з]ка;
• обре[з]ка;
• морко[ф]ки;
• боро[т]ка;
• сні[до].

Спосіб зміни числа призводить до таких результатів перевірки, як:

• стіл[п] – стовпи;
• коло[з]ки – колосок.

Приголосні в корені слова

Суфіксний спосіб словотворення породжує такі перевірочні слова:

• ле[х]кий – легенько;
• бере[з]ка – берізка;
• скла[т]ка – складочка;
• про[п]ка – пробочка;
• була[ф]ка – булавочка;
• пое[т]ка – поїздити;
• коро[п]ка – коробочка / коробейник;
• бо[т]ка – будочка;
• ска[д]ка – скачувати;
• сторо[ш]ка – вартувати;
• доро[ш]ка – дороженька;
• подру[ш]ка – подруженька;
• ука[з]ка – указочка;
• обре[з]ка – обрізати;
• сала[з]ки – полозка.

Актуально використання бессуфиксального способу, наприклад:

• кана[ф]ка – канава;
• боро[т]ка – борода.

Зміна падежу призводить до виникнення таких версій, як:

• морко[ф]ки – морквин;
• сні[к] – снігу.

За результатами проведених перевірок стає можливим сформувати кінцевий варіант:

• стіл[п] – стовпи – стовп;
• коло[з]ки – колосок – колоски;
• бере[з]ка – берізка — берізка;
• ле[х]кий – легенько — легкий;
• коро[п]ка – коробочка / коробейник – коробка;
• про[п]ка – пробочка – пробка;
• була[ф]ка – булавочка – шпилька;
• скла[т]ка – складочка – складка;
• ска[д]ка – скачувати – скатка;
• поїздок[т]ка – поїздити – поїздка;
• бо[т]ка – будочка – будка;
• подру[ш]ка – подруженька – подружка;
• доро[ш]ка – дороженька – доріжка;
• обре[з]ка – обрізати – обрізка;
• сторо[ш]ка – вартувати – сторожка;
• боро[т]ка – борода – борідка;
• ука[з]ка – указочка – указка;
• морко[ф]ки – морквин – морквини;
• кана[ф]ка – канава – канавка;
• сні[к] – сніг – сніг.

Корисне відео: правопис дзвінких і глухих приголосних у корені

Висновок

Знання основ російської мови істотно спрощує процес написання. Доскональне вивчення парних приголосних звуків у корені слова попереджає помилки і безграмотність учнів.