Короткий аналіз

У повісті «Невський проспект» можна виділити декілька смислових пластів: філософський, соціальний, психологічний.

Ось основні ідеї цього твору:

1. Перш за все, слід сказати про соціальній тематиці повісті. Твір починається і закінчується описом Петербурга, а точніше його головної вулиці – Невського проспекту. Це місто контрастів, багатства і бідності. Це місто обманів, де «все не те, чим здається».
2. Гоголівське опис Петербурга за стилем можна назвати «іронічною патетикою». Так Гоголь зображує життя цього міста, зовні – чудову, внутрішньо – вульгарну і порожню.
3. Потім письменник зупиняється на двох героїв, як-би випадково вибравши їх з натовпу. Один з них, художник, по духу – повна протилежність того світу, в якому він живе.
4. «Цей молодий чоловік належав до того класу, який становить у нас досить дивне явище і стільки ж належить громадянам до Петербурга, скільки особа, яка є нам в сновидінні, належить до істотного світу» — ось характеристика, дана Гоголем своєму героєві. Піскарьов – романтик, чистий серцем мрійник, абсолютно чужий всякої вульгарності і бруду. Його історія – трагедія ідеаліста, який не зумів примиритися з потворної реальністю.
5. Інший герой, на відміну від художника, зовсім вписується в навколишнє його життя. Якщо перший «не від світу цього», другий – цілком дитя свого світу. Якщо перший гине, не винісши зустрічі з вульгарністю, другий прекрасно з нею уживається.
6. Історія пригод поручика слід відразу після трагедії художника і тому здається безглуздою, недоречною. Так Гоголь ще яскравіше підкреслив парадоксальність, нерозумність реальному житті, де фарс перемішаний з справжньою трагедією, висока з дурним і порожнім.

Зверніть увагу! Глибинна філософська ідея твору Невський проспект – подвійність і трагізм краси і кохання в нашому світі.

Тут повість «Невський проспект» перегукується з трьома іншими творами Гоголя – «Вієм», «Тарасом Бульбою» і «Записками божевільного», кожне з яких висвітлює питання з особливою боку.

В «Невському проспекті» думка сформульована найбільш чітко. Краса, як вважає герой-художник, а разом з ним сам Гоголь, має божественну природу, вона, по-суті, явище небесного на землі.

В реальному світі все перекручено, знаходиться у владі зла.

Краса приречена на загибель сама і губить інших:

• у повісті «Тарас Бульба» вона штовхає героя на зраду вітчизни,
• в «Записках божевільного» — доводить до божевілля,
• у творі «Вій» двозначність краси втілюється в демонічний образ панночки-відьми.

В «Невському проспекті» це питання розглядається, насамперед, у світлі творчості, очима «служителя краси». Тобто, по-суті, мова йде про співвідношення мистецтва з реальністю. Головний герой, відчувши всю неправильність, викривлення дійсності, повністю відмовляється від неї на користь вигаданого ідеалу.

Однак втеча від реальності не рятує художника і виявляється неможливим. Він все-одно, врешті-решт, робить відчайдушну спробу зблизити дійсність з мрією і в результаті гине.