8. Марк Аврелій

Римський імператор, філософ (121 -180). Він отримав прекрасну освіту. У 25 років захопився філософією. В 161 році почав спільно правити з Луцием Вером, а після його смерті в 169 році залишився єдиним правителем.

За його наказом в Афінах з’явилося 4 кафедри філософії. Після нього залишилися філософські запису, тобто 12 глав книги грецькою мовою, які називалися «Міркування про самого себе».

Найбільшу увагу він приділяє етиці. Якщо до нього вважалося, що людина – це тіло і душа, то Марк Аврелій додає ще і інтелект. Його він і називав чільним початком. Саме від нього йшов джерело імпульсів, які потрібні для людини.

Якщо привести свій розум в гармонію з природою, можна досягти безпристрасності, а саме згоду з загальним розумом – це щастя.

7. Парменід

Це засновник Элейской школи, відомий старогрецький філософ (540 до н. е. – 470 до н. е..) Його головна праця – це поема «Про природу». Він був одним з найбільш відомих філософів стародавньої Греції. Він відомий своєю теорією пізнання.

Головна нитка, що проходить через його вчення – це філософія буття. Він вважає, що крім буття нічого не існує, а мислиме – це і є частина буття. Так будується теорія пізнання.

Його хвилювало питання про те, чи можна перевірити існування буття, якщо це не можна перевірити. Буття і думка тісно пов’язані, тому напрошується логічний висновок, що воно існує.