6. Вольтер

Багато хто знає його як прозаїка і поета. Але він був не тільки письменником, але і французьким філософом–просвітителем.

Вольтер (1694 -1778) був сином чиновника і заробляв у палацах аристократів, був поетом-нахлібником. За сатиричні вірші потрапив у Бастилію, а з-за інтриг опинився у неї вдруге, але був звільнений з однією умовою: повинен був виїхати за кордон.

Переїхавши до Англії, вивчав її літературу і філософію, після чого написав «Філософські листи». Але і за них його переслідували, як і за інші літературні твори.

Незабаром він оселився у Ферне. Це місце стало місцем паломництва інтелігенції, його дружби домагалися королі. Вольтер був прихильником емпіризму.

Його головна праця – «Кишеньковий філософський словник», де він виступає проти релігії і ідеалізму. Він вважав, що кожний має право на власність, свободу, безпеку і рівність. Але необхідні позитивні закони, оскільки «люди злі».

Вольтер був упевнений, що в суспільстві має бути нерівність, тобто повинні бути багаті та освічені і ті, хто на них працюватиме.

Крім цього він був переконаним монархістом. Вольтер не заперечував, що Бог існує, він вважав його таким собі інженером, який створив світ і продовжує його гармонізувати.