Казки-коротуна

Головною особливістю докучных казок є те, що вони можуть бути дуже короткими, складатися з одного речення. Такі казки-коротуна зазвичай завершуються несподіваним питанням, адресованим слухачеві.

Наприклад, казка про журавлів:

“Жили-були два брати журавля. Скосили стіжок сінця. Поклали посеред кільця… Не почати знов з кінця?”

У цій казці ланцюг докуки скріплена римою кільця-кінця, а питання “чи Не почати знов з кінця?” змушує повторювати віршик.

Казочка про корову Корівку також скріплена римою, яка відсилає слухача до початку:

“У бабусиній избенки жувала травичку Корівка. Жувала, жувала — мовчала. Мовчала, мовчала, а потім замукала. Не сказати про Корівку спочатку?”

Ще приклад короткої історії – докучная казка про Кутыря-Мутыря, який повинен нескінченно косити сіно, ця казка написана в риму:

“Жив Кутырь-Мутырь посеред польца,

Накосив собі стіг сінця.

Прийшли баран та вівця,

З’їли весь стіг сінця…

Не сказати чи казку знов з кінця?”

Короткі казки або вірші підходять для дітей молодшого віку, вони прості в запам’ятовуванні, оригінально оповідають про повсякденні події:

“Тітонька Аріна кашу варила, Єгор та Борис через каші побилися. Тітонька мовчала, мовчала… Починай спочатку!”

Надокучливі казки, 1 клас:

• “Жив-був цар Ватута і вся казка тута”.
• “Хочеш казку про лисицю? Вона – в лісі”.

А ось розповідь про домашнього улюбленця – кота:

“Жили-дружили Кіт і Воркот.

Їли вони з одного столу,

У віконце дивилися з одного кута,

Гуляти йшли з одного ганку.

Не послухати казочку чи знов з кінця?”