Мораль і мудрість: надокучливі казки

Казка не була б особливої цінності, якщо б у ній не було моралі. Цим вона відрізняється від фентезі: при незвичайності і неправдоподібність сюжету казка обов’язково приховує загальноприйняту мораль.

Наприклад, розберемося, чому вчить наступна докучная казка про сові:

“Розповісти тобі казочку про сову? Слухай, та не перебивай! Летіла сова – весела голова. Ось вона летіла, на берізку села, хвостиком покрутила, подивилася по сторонах, пісеньку заспівала. І знову полетіла. Ось вона летіла, на берізку села, хвостиком покрутила, подивилася по сторонах, пісеньку заспівала. І знову полетіла…Розповідати далі?”

Історія про сову в образній формі розповідає про легковажність, порожнє проводження часу, коли крім як про радості та красу пташка ні про що не думає. Тому і летить невідомо куди і навіщо.

Виявляється, і розповісти-то нічого про персонажа (сові), ось і потрапила вона в докучную казку, тому що нічого більше не вміє, крім як по сторонам дивитися і крутити хвостиком.

Або докучная казка про те, що не варто повторювати свої помилки, збираючись досягти поставленої мети. Казка про жабу в доступній і дотепній формі розповідає про повторення помилок і неможливості нових досягнень. По суті, казка – застереження:

“В одному болоті жила-була жаба на ім’я, по батькові Скрекотушка. Надумалася жаба вспрыгнуть на міст, сіла та й завязила в тіні хвіст: смикала, торсала, смикала, торсала – висмикнула хвіст. Так завязила ніс: смикала, торсала – висмикнула ніс, так завязила хвіст: смикала, торсала, смикала, торсала – висмикнула хвіст. Так завязила ніс і т. д.”

Казка-застереження типова для докучных фольклорних історій. Приміром тема життя без мети досить часто використовується в докучных казках, при цьому можуть змінюватися персонажі або види дій, але особливість моралі і мудрою “начинки” при цьому залишається:

“Йшла собака через міст, завязила в тіні хвіст, тягне, тягне, витягла хвіст, тільки завязила в болоті ніс. Тягне, тягне…”