Дитинство і юність

Після появи на світ Михайла бабуся зникла, вона терміново вирушила до Москви. Саме тут вона вперше побачила юного Лермонтова, відчувши в ньому продовження роду.

На момент зустрічі з матір’ю дочка була виснажена. Грошей, зароблених чоловіком, ледве вистачало, тому вся робота по дому лежала на тендітних плечах Марії. Тоді бабуся попросила дочку повернутися з онуком в Тархани, оскільки побоювалася за їх здоров’я.

Марія погоджується за умови, що Юрію дозволять відправитися разом з ними. Ця умова була виконана.

По приїзді стосунки не склалися. Несприятлива обстановка негативно позначилася на здоров’ї Марії. Це призвело до загострення сухот.

Лермонтов згадував, як Марія Михайлівна брала його на руки, сідала за рояль і починала грати співучу мелодію. Цей образ він проніс через все життя. Хлопчикові не було й трьох років, коли мати померла. Будинок поринув у траур, чвари між зятем і тещею припинилися.

Всі увагу було переключено на Лермонтова молодшого, він також виявився хворобливою дитиною. Бабуся, побоюючись за здоров’я онука, постійно запрошувала до хати лікарів. Надалі скандали відновилося, в результаті Юрій рано йшов з дому, щоб не стикатися з матір’ю покійної дружини.

В один з вечорів між ними відбулася розмова, після якого Юрій Петрович Лермонтов повинен був покинути Тархани і повернутися в Тульську губернію. Він був обурений пропозицією матері його покійної дружини. На три дні він зник з дому.

Проте надалі вона пояснила йому необхідність даної міри наступним:

• брак грошей;
• відсутність можливості дати належну освіту;
• відсутність повноцінного догляду за здоров’ям дитини.

Так він підписав документ про відмову від сина. У вірші «Москва» юний Лермонтов напише, що став сиротою двічі. Після підписання документу Юрій відвідував сина спочатку часто, потім все рідше і рідше. Це було обумовлено неприязню бабусі до отця Михайла.

Розставання з батьком в дитячі роки завдало глибоку рану поету і виявилося другий величезною втратою.