Короткий зміст розповіді

Послала мене бабця Катерина набрати суниці, і пообіцяла, що привезе з міста пряникового коня, як продасть зібрану мною ягоду. Вранці в компанії з дітворою дядьки Левонтия, що працює на лісозаготівлях, відправився я за ягодою, взявши з собою берестяній туесок.

Левонтьевские орли — спритні хлопці: вони збирали ягоди прямо собі в рот, розкидавши заготовлену для лісових дарів посуд, за що отримали наганяй від старшого брата Сашки. Зав’язалася бійка, в ході якої залишки суниці були безжально розтоптані.

Санька, будучи авторитетом серед дітвори, зміг підбити мене «на слабо», з-за чого довелося пригостити левонтьевских дітлахів ягодою. Потім ми пішли на Фокинскую річку, де прорезвились весь день.

Коли прийшла пора повертатися додому, то перед очима намалювався порожній туесок, який я наповнив травою, а для правдоподібності і створення ілюзії прикрасив ягодою.

Для цього вистачило пару пригоршень ягоди. Так мені порадив досвідчений Санька.

Бабуся мене розхвалювала на всі лади, але пересипати ягоду не стала, вирішивши везти її в місто в моєму посудині.

Я поділився своєю бідою з Санькою, і за мовчання він вимагав з мене кілька калачів, які мені довелося вкрасти. Вранці я хотів покаятися перед бабусею і покаятися, але не встиг – вона вже поїхала.

Пішли ми з Санькою рибу вудити, і ледь у мене клювання пішов, як раптом здалася човен з трьома мужиками, хвацько орудующими веслами, і бабусею, що грозить кулаком. Я прошвендяв до ночі на вулиці, поки сусідка не відвела мене додому.

Мені було соромно і страшно. Юркнув в комору, я прилаштувався на нічліг на ліжку-будинку, а зранку виявив, що хтось дбайливо вкрив мене полушубком. Це був дідусь, який приїхав з займанщини, який і вмовив мене попросити вибачення.

Катерина Петрівна була дуже сердита, називала мене шахраєм і каторжанином, але заповітний пряник непомітно з’явився на столі, і тоді я зрозумів, що прощений.