Дія IV

Все повторюється, дія відбувається в обстановці, схожою з початком п’єси. Немає тільки перегородки, що відділяла кімнату Васьки, немає робочого місця Кліща. Але він продовжує майструвати, намагається налагодити гармонь. Чується вітер, що гуляє за вікном.

Постояльці міркують про Луці. Старий зник. У всіх різне ставлення до нього, він нікого не залишив байдужим.

• Лука все бачив, у всьому розбирався, все розумів (Настя).
• жалісливий до людей (Кліщ).
• «цікавий» людина, «м’якуш для беззубих» (Сатин).
• з законом душі (Татарин).
• «шарлатан» (Барон).

Актор мріє піти в місце, де лікарня для людей, отруєних вином. Кліщ засмучений: поманив Актора, а дороги не вказав.

Сатин починає захищати старого. Є, на його думку, брехня з жалю до людини, а правда потрібна вільним людям. Він переказує розмову з мудрим Лукою про сенс життя: «Для чого живуть люди?». Мандрівник сказав, що всі живуть для кращої долі. Кожен народжений для чогось, для загальної користі і шукає своє щастя. Старий закликав поважати дітей: не треба їм, дітлахам, жити заважати.

Барон хвалиться багатим минулим. Настя злить його невірою.

Розмова переходить до минулих подій. Наталя вийшла з лікарні і пропала. Ваську пошлють на каторгу, або у в’язницю. Василина вірніше всього, що викрутиться, вона дуже хитра.

Поступово знову повертаються до розмови про старих. Барон зізнається: він живе безглуздо, ніби спить. Актор весь розмова сидів, сховавшись на печі. Раптом різко злазить і тікає з нічліжки.

В приміщення повертаються постояльці. Вони збираються співати під відремонтовану гармонь всю ніч. Пісня все та ж, з першого акту: «Сонце сходить і заходить, а у в’язниці моєї темно!». Барон відкриває двері і вимовляє: «Актор повісився!». У нічліжці всі змовкають. Сатин неголосно каже: «Зіпсував пісню… дурень».

Твір порушує величезну кількість складних тем. Короткий переказ тільки допомагає зрозуміти суть сюжету. Читання всієї п’єси і окремих сцен дасть тлумачення філософських понять. Змусити міркувати разом з героями, сперечатися з ними, мріяти і замислюватися про сенс життя – мета класика.