Чужа кров

Завершальним розповіддю в збірнику «Донські розповіді» є новела «Чужа кров». В ній розповідається про одиноких стареньких в особі діда Гаврила і його дружини, які не дочекалися з війни єдиного сина Петро, про смерть якого їм повідомляє повернувся додому Прохор. Дід Гаврило важко цілому примирюється з новою революційною владою і відмовляється виконувати вказівки представників більшовиків, які відповідають за продрозверстку. В один момент між більшовиками і козаками зав’язується бійка, після якої дід Гаврило виявляє в своєму дворі пораненого червоноармійця Миколая.

Протягом декількох місяців, незважаючи на ідеологічні розбіжності, старі виходжують юнака, прив’язавшись до нього як до рідного сина і називаючи його ім’ям власної дитини. Оговтавшись від поранення, Микола залишається жити в родині діда Гаврила, сприймаючи його як названого батька і допомагаючи йому у веденні домашнього господарства. Але че6рез деякий час на адресу Миколи надходить поштове повідомлення про запрошення працевлаштування на завод в рідних уральських місцях. Хлопець, не роздумуючи, повертається на колишнє місце проживання, а для старих знову наступають безрадісні дні.

Збірник «Донські розповіді» представляє читацької аудиторії образи звичайних простих людей, позбавлених поетичних думок і філософських міркувань, але залишаються при цьому людьми з глибоким внутрішнім світом.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника