Лазурова степ

У наступному оповіданні «Лазурова степ» письменник описує історію життя старіючого пастуха на ім’я Захарко, від особи якого ведеться розповідь у новелі. Вся життя діда Захара проходить в службі кріпаком в маєток місцевого пана, після смерті якого садиба переходить у власність його сина, жорстокого, безжального, дикого людини, в минулому охороняв в Сибіру каторжан.

Під час революційних перетворень молодий пан позбавляється свого маєтку, але, озлобившись, збирає козацьке військо і виганяє з власних земель збунтованих селян, над якими наказує здійснити жорстоку розправу. Серед полонених козаками селян виявляються онуки діда Захара, Аникей і Семен, яких старий намагається вберегти від вірної загибелі.

Однак пан погоджується пробачити зрадників лише за умови їх щирого розкаяння. Чоловіки не погоджуються прогинатися під владою господаря і виявляються розстріляними разом з дружиною Насіння, присутній при страті чоловіка. Аникей, прийняв три кульові пострілу, виживає, незважаючи на подальший проїзд по пораненого тіла кінної вози, але позбавляється обох кінцівок ніг. Подальша життя селянина-інваліда стає для нього нестерпним, оскільки чоловік переживає відсутність можливості трудитися в повну людську силу, виконуючи життєве призначення на рідній землі.