Про те, як Сірий своїм життям поплатився за рудою ошуканки, розповідає казка «Як лисиця шила вовкові шубу».

Захотілося вовкові собі шубку, і попросив він лисицю за справу взятися а натомість пообіцяв їй овечок на шкуру. Став Сірий тягати їй живність – всю отару перетягав, а шубки так і не бачити. Лисиця йому покарала в село піти, зарізати коня, а гриву і хвіст їй принести – і буде шубка готова. Нещасний послухався, підступив до коня…

Текст казки

Йде вовк по лісу. Бачить, дятел довбає дерево; він йому й каже: «Ось ти, дятел, всі долбишь і долбишь, працюєш, працюєш, а хатки за свій вік побудувати не можеш!» А дятел вовка і каже: «А ти, вовк, всі ріжеш і ріжеш худобу, а кожуха за свій вік не пошиєш!» Подумав вовк, дятел правильно йому говорить. Приходить вовк до лисиці і каже їй: «Лисиця, зший мені шубу. А я тобі принесу овечок!»

Погодилася лисиця.

От вовк приносить лисиці овець: одну, другу, третю, а шуби все немає. А лисиця м’ясо з’їсть, а шерсть на базарі продасть. Ось, нарешті, вовк і запитує: «Коли ж, лисиця, шуба готова буде?» А лисиця каже: «Сьогодні до вечора шуба готова буде, треба тільки на обводи вовни. Піди до людського городу, там кінь стоїть. Ти зарежь її і принеси хвіст і гриву на обводи!»

Пішов вовк і бачить кінь . Підкрався до неї ззаду і тільки хотів вчепитися в неї зубами, як вона вдарила вовка копитами — і вбила на смерть…

І зараз по снігу вовка кісточки блищать.