Втратити пам’ять і знайти, виявляється, можна, де завгодно, вчить казка «Беспамятный зять». Спробував одного разу у тещі зять незнайоме страва – кисіль називається. Сподобалося воно йому, вирішив змусити дружину вдома зварити. А щоб не забути, йшов і повторював про себе назву багато разів. Так халепа трапилася – звалився в канаву та слово мудроване забув. Згадати слово допоміг панський кучер, сказавши, що бруд в канаві нагадує кисіль. Зраділий, що згадав шукане слово, побіг мужик додому – просити жінку, щоб киселя зварила, яким теща його пригощала.

Текст казки

Прийшов зять до тещі в гості. Теща пригостила його киселем.

Зять з’їв кисіль і питає:

— Що це за страва?

— Кисіль.

Зятю кисіль дуже припав до смаку; думає він: «Будинку неодмінно змушу дружину зварити, тільки б не забути, як зветься».

От пішов він додому і каже про себе: «Кисіль, кисіль, кисіль!»

Трапилася на дорозі канава. Хотів зятьок перескочити через неї, та послизнувся і впав. Встав — і забув, що їв у тещі. Думав, думав — ніяк не може згадати.

Їде повз барин на шістці і бачить: чоловік бродить в канаві.

Зупинився і питає:

— Що втратив, мужик?

— Сто рублів.

— Кучер, піди пошукай, — каже пан, — а знайдеш — розділимо навпіл.

Кучер підійшов до канави і каже:

— Бач як збовтати бруд-то в канаві, немов кисіль!..

— Знайшов, знайшов! — закричав зять, вискочив з канави і з усіх ніг пустився додому, а сам все кричить: — Кисіль, кисіль!