Казка Бичок – чорний бочок білі копита: читати онлайн

Загубилася у лісі головна героїня російської народної казки «Бичок — чорний бочок, білі копита» Нюрочка, єдина дитина мамки з папкою. І зустріти б їй людину доброго, так ні, Баба Яга на шляху встала. Загребла дівчисько, і поволокла до себе, наймитувати цілісінький день. Пробігали повз вівці, пошкодували Нюрочку, з собою забрали, та недалеко втекли, нагнала стара відьма, тому дитя притягла.

Через час кози йшли, захотіли допомогти, і відьма знову тут як тут. Зажурилась дівчинка, вже втратила надію…

Текст казки

Жили-були чоловік та жінка, і була у них дочка – Нюрочка-девчурочка. Приходять до них раз її подружки і просять:

– Відпустіть з нами Нюрочку-девчурочку в ліс по гриби, по ягоди!

Мати та батько кажуть:

– Ідіть, тільки не втратьте її в лісі: вона у нас маленька – заблукає, одна дороги додому не знайде.

– Ми її не втратимо!

Ось подружки і пішли всі в ліс. Стали в лісі збирати гриби та ягоди й розбрелися в різні боки. Розбрелися та й втратили Нюрочку-девчурочку. Залишилася вона в лісі одна-однісінька і стала плакати.

А в цей час йшла повз Баба Яга, кістяна нога. Побачила вона Нюрочку-девчурочку, схопила її і потягла в свою хатинку на курячих ніжках.

Притягла і каже:

– Будеш тепер на мене працювати! Піч драговини, рубай дрова, воду носи, пряжу пасма, хату мети!

Стала Нюрочка-девчурочка жити у Баби Яги. Баба Яга з ранку до ночі працювати її заставляла, досита не годувала, лаяла-лаяла. Ото раз Баба Яга пішла з хати, а Нюрочка-девчурочка сидить біля віконця, випрядає пряжу, а сама гірко плаче.

Біжать повз вівці:

– Бе-бе-бе! Про що дівчинка так гірко плачеш?

– Як же мені, як же мені овечки не плакати! Мене Баба Яга додому не пускає, досита не годує, лає-лає, цілий день працювати змушує.

Баран каже:

– Сідай на мене, я відвезу тебе додому!

Села Нюрочка-девчурочка на барана – він і побіг, а овечки за ним. Повернулася Баба Яга в хатинку, кинулася – нету Нюрочки-девчурочки!

Сіла вона в ступу, пустилася у погоню. Товкачем поганяє, помелом слід замітає. Наздогнала барана, відняла Нюрочку-девчурочку, притягла назад у свою хатинку на курячих ніжках. Знову змусила його працювати з ранку до ночі, знову стала лаяти-сварити.

Дивіться також:  Казка про рибака і його дружині: Брати Грімм - читати онлайн

Сидить раз Нюрочка-девчурочка на ганку, випрядає пряжу та плаче.

Біжать повз кози:

– Ме-ме-ме! Про що, дівчинка, плачеш?

– Як же мені кізки не плакати! Мене Баба Яга додому не пускає, лає-лає.

Козел каже:

– Сідай на мене, я тебе відвезу від Баби Яги!

Села Нюрочка-девчурочка на козла, він і побіг. Та не дуже швидко біг: Баба Яга його наздогнала, Нюрочку-девчурочку відняла і знову притягла в хатинку. Як Баба Яга пішла, Нюрочка-девчурочка вийшла на ґанок, сіла на сходинки, сидить, горює. Йде повз стадо корів та телят, а позаду всіх бичок – чорний бочок, білі копита.

Запитує він Нюрочку-девчурочку:

– Му-Му-му! Про що горюешь?

– Як же мені, бичок – чорний бочок, не сумувати! Мене Баба Яга потягла до себе, додому не відпускає, лає-лає, без відпочинку працювати змушує.

– Сідай на мене, я відвезу тебе додому!

– Де тобі, бичок – чорний бік! Мене баран відвозив – не відвіз, козел відвозив – не повіз, а ти зовсім не вивезеш: не вмієш швидко бігати.

– Баран не відвіз, козел не повіз, а я заберу, тільки тримайся міцніше за мої ріжки!

Ось Нюрочка-девчурочка всілася на бичка і вхопилася за його ріжки! Бичок – чорний бочок, білі копита головою труснув, хвостиком махає і побіг. А Баба Яга кинулася – Нюрочки-девчурочки знову немає! Сіла Баба Яга в ступі, товкачем поганяє, сама покрикує:

– Зараз наздожену! Зараз схоплю! Додому притягну, ніколи не відпущу!

Підлетіла – того гляди, схопить.

А бичок – чорний бочок швидше до брудного болотцу. Тільки Баба Яга підлетіла та з ступи вискочила, бичок і став по болотцу задніми ногами бити: забризкав Бабу Ягу з ніг до голови брудом, всі очі їй заліпив.

Поки Баба Яга протирала очі та брови прочищала, бичок – чорний бочок прибіг в село, постукав ріжками у віконце і кричить:

– Му-Му! Виходьте швидше: я вашу Нюрочку-девчурочку від Баби Яги привіз!

Вийшли батько і мати, стали доньку свою обіймати, цілувати, стали бичка дякувати:

– Спасибі тобі бичок – чорний бочок, білі копита, гострі ріжки!