Неймовірна історія пригод хлопчика розміром з мізинчик, про яку оповідає казка «Пригоди Бибигона» Чуковського, дещо відрізняється від інших віршованих творів улюбленого дитячого автора. Завзяті римовані рядки чергуються в ній з прозовими описами безтурботного дачного відпочинку поета з сім’єю.
Крихітний Бібігон відважний і в той же час дружелюбний. Йому нічого не варто, перемігши в черговій битві чаклуна…
Текст казки
Сторінок:
1 2 3 4 5 6 7
Я живу на дачі в Передєлкіно. Це недалеко від Москви. Разом зі мною живе крихітний ліліпут, хлопчик з пальчик, якого звуть Бібігон. Звідки він прийшов, я не знаю. Він каже, що звалився з Місяця. І я, і мої онуки Тата і Олена – ми всі дуже любимо його. Та й як же, скажіть, його не любити!
Тоненький він,
Немов лозина,
Маленький він
Лилипутик.
Зростанням, бідолаха, не вище
Ось такою собі маленькою миші.
І кожна може ворона
Жартома погубити Бибигона.
А він, подивіться, який бойовий:
Безстрашно і зухвало впадає в бій.
З усіма, з усіма
Готовий він битися
І ніколи
Нікого
Не боїться.
Він веселий і спритний,
Він малий, та молодецький,
Іншого
Такого
Я повік не бачив.
Дивіться: він скаче верхи на каченяті
З моїм молодим півнем вперегонки.
І раптом перед ним його скажений ворог,
Величезний та грізний індик Брундуляк.
І крикнув індик: – Брундулю! Брундулю!
Зараз я тебе загублю, задавлю!
І всім здалося,
Що у цю хвилину
Смертельна загибель
Загрожує лилипуту.
Але він закричав индюку
На скаку:
– Зараз відсіку
Твою злий довбешку!
І, шпагою взмахнувши своєї боевою,
На індика він помчав стрілою.
І диво сталося: величезний індик,
Як мокра курка, зіщулився раптом,
Позадкував до лісу,
За пень зачепився
І вниз головою
Звалився В канаву.
І всі закричали:
– Хай живе він,
Могутній і хоробрий
Боєць Бібігон!
Але пройшло всього кілька днів, і Брундуляк знову з’явився у нас у дворі – надутий, сердитий і злий. Страшно було дивитися на нього. Він такий великий і сильний. Невже він уб’є Бибигона?
Побачивши його, Бібігон швидко видерся до мене на плече і сказав:
– Он погляньте: варто індик
І дивиться люто навколо.
Але ти не вір своїм очам,-
Він не індик. На землю до нас
Сюди спустився він потайки
І прикинувся індиком.
Він злий чаклун, він чародій!
Він може перетворювати людей
У мишей, жаб, павуків,
І ящірок, і в черв’яків!
– Ні,- сказав я.- Він зовсім не чаклун. Він самий звичайний індик!
Бібігон похитав головою:
– Ні, він чаклун! Подібно мені,
І він народився на Місяці.
Так, на Місяці, і багато років
За мною нишпорить він услід.
І хоче перетворити мене
В комашку або в мурашки.
Але ні, підступний Брундуляк!
Зі мною не впораєшся ніяк!
Я шпагою доблесної моєї
Всіх зачарованих людей
Від злої загибелі спасу
І голову знесу тобі!
Ось який він добрий і безстрашний – маленький мій Бібігон!
Сторінок:
1 2 3 4 5 6 7
