Якось йшла головна героїня російської народної казки \”Лисиця та Цап\” Лисиця-рудий хвіст вздовж селища і щось замислилась вона, задивилася по сторонах, а глибокого колодязя не побачила. Звалилася шахрайка в колодязь, і вилізти не може. От тільки… попросити допомоги у перехожих Лисиця не вміла, не хотіла, аж надто вона була хитра, і могла додуматися лише до підлостей. Йшов повз Козел. Почула руда його кроки і стала кликати, мовляв, водиця в колодязі хороша. Повірив нещасний і стрибнув у колодязь. Лисиця швидко піднялася по його спині, рогів, так і вибралася назовні. Довго ще сидів ошуканий в колодязі і чекав підмоги, поки Дід не прийшов сюди води попити, так і не витягнув його.

Текст казки

Бігла лисиця, на ворон зазевалась — і потрапила в колодязь. Води в колодязі було небагато: потонути не можна, та й вискочити — теж.

Сидить лисиця, горює.

Йде козел — розумна голова, йде, бородищу трясе, рожищами мотає; заглянув від нічого робити в колодязь, він побачив там лисицю і питає:

— Що ти там, лисонька, поделываешь?

— Відпочиваю, голубчику,— відповідає лисиця,— там, нагорі, жарко, так я сюди забралася. Вже як тут прохолодно так добре! Водиці холодненької — скільки хочеш!

А козлу давно пити хочеться.

— Чи добра вода?— запитує козел.

— Чудова,— відповідає лисиця.— Чиста, холодна! Стрибай сюди, якщо хочеш; тут обом нам місце буде.

Стрибнув здуру козел, трохи лисиці не задавив. А вона йому:

— Ех, бородатий дурень, і стрибнути не вмів — все оббризкав.

Схопилася лисиця козлу на спину, зі спини на роги, та й геть із колодязя.

Мало не пропав козел з голоду в колодязі: насилу-то його відшукали і за рогу витягли.