Казка Панські гуси: Російські народні – читати онлайн

До чого призводять впертість і сварливість, вчить казка «Панські гуси». У мужика була примхлива дружина, все за її повинно було бути. А чоловік, щоб уникнути сварок, у всьому їй підтакував. А ще вона вважала, що все, що на її подвір’ї, належить їй. Якось забрели до них на подвір’я гуси, та не прості – панські. Вирішила баба їх привласнити. А мужик захотів провчити дружину і перестав з нею погоджуватися. Вона прикинулася хворою. А мужик не погоджується, що їх гуси. Зажадала вона попа, потім домовище. Ось-ось її в землю опустять, а вона вимагає від чоловіка сказати, що гуси її. Так і поховали уперту бабу живцем.

Текст казки

В одного мужика була жінка сварлива і вперта: що, бувало, захоче, дак чоловік дай їй, і вже неодмінно чоловік погоджуйся з нею. Так боляче вона влеслива була на чужу худобу: як, бувало, зайде на двір чужа худоба, дак уже чоловік і кажи, що це її. Страшно набридла чоловікові дружина.

І ось одного разу зайшли до неї на подвір’я панські гуси. Дружина запитує:

— Чоловік, чиї це гуси?

— Панські.

— Як — панські!

Розлютилася зі злості, впала на підлогу.

— Я помру, — каже, — сказывай: чиї гуси?

— Панські.

Дружина охає, стогне. Чоловік нахилився до неї:

— Що ти стогнеш?

Дивіться також:  Билина Волх Всеславьевич - читати онлайн

— Так чиї гуси?

— Панські.

— Ну, вмираю, біжи скоріше за попом.

Ось чоловік послав за попом; вже й поп їде.

— Ну, — каже чоловік, — ось і священик їде.

Дружина запитує:

— Чиї гуси?

— Панські.

— Ну, нехай священик іде, вмираю!

Ось сповідували її, долучили, поп пішов. Чоловік знову:

— Що з тобою, жінко?

— Чиї гуси?

— Панські.

— Ну, зовсім вмира, готуй домовище!

Виготовив домовище. Чоловік підійшов:

— Ну, дружина, вже й домовище готово.

— А чиї гуси?

— Панські.

— Ну, зовсім померла, поклажі в домовище.

Поклали в домовище і послали за попом. Чоловік нахилився до дружини, шепоче:

— Вже домовище підіймають, нести хочуть відспівувати в церкву.

А вона шепоче:

— Чиї гуси?

— Панські.

— Ну, несіть!

Ось винесли домовище, поставили в церкві, відспівали панахиду.

Чоловік підходить прощатися.

— Вже й панахиду, — каже, — відспівали; виносити хочуть на кладовищі.

Дружина шепоче:

— Чиї гуси?

— Панські.

— Несіть на кладовищі!

Ось і винесли; підняли домовище опущать в могилу, чоловік нагинается до неї:

— Ну, дружина, вже тебе в могилу опущают і землею негайно засиплють.

А вона шепоче:

— Чиї гуси?

— Панські.

— Ну, опущайте і засипайте!

Домовище опустили і засипали землею. Так йшли бабу панські гуси!