Самим маленьким слухачам сподобається казка «Афонька! Де був-побував?». Твір написано у вигляді римованої бесіди Афоньки і сударя. Пане постійно задає йому питання, а Афонька відповідає. Він розповідає про те, як справи в селі, як він торгував горохом, солив шинку, напував коня. На багато з реплік пане відповідає: «Так твоя справа!», а Афонька постійно вступає з ним у суперечку. Зрештою, пане здогадується, що Афонька погано чує. Казка не має окресленого сюжету, і схожа швидше на римований діалог в традиційному російською стилі. Твір закінчується питанням про те, чи бачив Афонька дружину сударя.
Текст казки
– Афонька! Де був-побував, як від мене втік?
– У вашій, пане, селі – у мужика під овином лежав.
– Ну, а якби стодола-то спалахнув?
– Я б його геть відіпхнув.
– А якби стодола-то загорівся?
– Я б, пане, погрівся.
– Отже, ти моє село знаєш?
– Знаю, пане.
– Що, багаті мої мужички?
– Багаті, пане! У семи дворів один сокиру, та й той без топорища.
– Що ж вони з ним роблять?
– Так їздять в ліс, дрова рубають: один-то дрова рубає, а шестеро в кулак сурмлять.
– Хороший хліб у нас?
– Добрий, пане! Сніп від снопа – буде ціла верста, копиця від копи – день їзди.
– Де ж його склали?
– На вашому подвір’ї, на пічному стовпі.
– Гарне це справа!
– Добре, та не дуже: ваші хорти розігралися, стовп впав – хліб в балію потрапив.
– Невже весь пропав?
– Ні, пане! Солодові наростили та пива наварили.
– А багато вийшло?
– Багато! У ложці розтирали, у ковші розводили, сімдесят сім бочок накотили.
– Так п’яно чи пиво?
– Вам, добродію, ковшем піднести так четвертним поліном зверху обплести, так і з двору не звести.
– Що ж ти робив, чим займався?
– Горохом торгував.
– Добре твоє діло!
– Ні, пане, добре, не так.
– А як?
– Я йшов повз попова двору, вискочили собаки, я бігти – і розсипав горох. Горох розкотився і рідкісний уродився.
– Погано ж твоя справа!
– Так, та не так!
– А як?
– Хоч рідко, так стручист.
– Добре ж твоя справа!
– Добре, та не так!
– А як?
– Занадилася по горох попова свиня, всі изрыла-перепсував.
– Так само, Афонька, твоя справа!
– Ні, пане, так, та не так.
– А як?
– Я свиню убив, шинки насолив.
– Гей, Афонька!
– Чого треба?
– З чим ти обоз пригнав?
– Два воза сіна, пане, так вооз коней.
– А мого коня напував?
– Поїв.
– Так що ж у нього губа-то суха?
– Так ополонку, пане, висока.
– Ти б її підрубав.
– І так коню чотири ноги відрубав.
– Ах, дурень, ти мені коня вивів!
– Ні, я її на Волинський двір до собак звів.
– Ти, ніяк, недослышишь?
– І так коня не знайдеш.
– Мою дружину бачив?
– Бачив.
– Що ж, хороша?
– Як строката!
– Як?
– Наче яблучко наливне.
