Казка Лисиця та Журавель: читати онлайн

Про те, як хитра лисиця посварилася зі своїм другом, розповідає казка «Лисиця та журавель». Вирішила якось раз лисиця запросити журавля, свого нерозлучного друга, скуштувати страви, а сама наготувала смачною отваристой манки і розмазала її по тарілці. Гість стукає дзьобом, та так нічого і не дістав, і йому довелося піти ні з чим. В інший раз журавель запросив сестрицю в гості. Так зраділа та, подумала, що наїстися про запас, а господар наварив окрошки і налив її в вузький глечик. У лисиці голова не пролазить в шийку – так і залишилася вона голодною, і їй довелося піти додому. З тих пір вони не дружать.

Текст казки

Жили-були Лисичка і Журавель. Одного разу вони в лісі зустрілися. Та так подружилися!

Кличе Лисичка Журавля до себе в гості:

– Приходь, – каже, – Журавлику, приходь, мій лебідь! Я для тебе, як для себе постараюся. Я для тебе, як для себе. Як не відгукнутися на таке запрошення!

Ось приходить Журавель. А Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала по тарілці та й припрошує:

– Пригощайся, Журавлик, пригощайся, миленький!

Журавель до тарілці – стукав, стукав дзьобом, нічого схопити не може.

А Лисичка взялася за їжу – раз так разів мовою, сама всю кашу і вылизала.

Дивіться також:  Казка Сердита бариня: читати онлайн

Вылизала і каже Журавлеві:

– Вибачай, Журавлику, – що мала, того не шкодувала, а більше почастувати нічим.

– Що ж, дякую, – відповідає Журавель. – Тепер, Лисичка, ти до мене в гості приходь.

– Прийду, Журавлику, прийду, мій лебідь!

На тому й розійшлися.

Ось вже Лисичка йде до Журавля в гості. А Журавель наварив такої смакоти: узяв і м’яса, і свеколки, і картопельки – всього-всього, накришив дрібненько, склав у глечик з вузькою шийкою та й каже:

– Пригощайся, мила подружка, не соромся!

Лисичка до кувшинчику – голова не влазить! Вона сюди, вона туди, вона й боком, і стоячи, і лапкою, і заглядає, і принюхується…

А Журавель не позіхає: всі дзьобом в глечик, все в глечик. Потихеньку-помаленьку – і з’їв все, що наварив. А потім каже:

– Ти вже вибач, Лисонька, що мав, того не шкодував. А більше і почастувати нічим.

Ох і розгнівалася Лисичка! Так розсердилася, що й подякувати забула, як прийнято, як годиться.

Так, видно, їй Журавушкино гостину до смаку припало!

З тієї пори і не водиться з Журавлями.