Казка Дворовий півень і флюгерний: Андерсен – читати онлайн

Надмірна пиха і пусте хизування – ось вади, які висміює казка «Дворовий півень і флюгерний» Андерсена. Два схожих персонажа – півні, тільки один з них, яскравий, розписний, підноситься на флюгері, а інший, не помічаючи бруду гнойових куп, гордо крокує по пташиного двору.

Флюгерний красень за довгі дні, проведені на висоті, встиг розчаруватися в житті і не розуміє, чому можуть радіти істоти, рухливі внизу, на землі. Його побратим навпаки сповнений оптимізму…

Текст казки

Стояли два півня — один на купі гною, інший на даху, але спесивы були обидва однаково. Хто ж з них краще, як по-твоєму? Скажи, а ми… залишимося при своїй думці.

Пташиний двір був відділений від сусіднього дерев’яним парканом, а на тому подвір’ї була гнойова купа, і на неї ріс великий огірок, сознававший, що він рослина парникове.

А парниковим потрібно народитися! — міркував він сам з собою. — Але не всім же народитися огірками, треба існувати та іншим породам. Кури, качки і все населення пташиного двору теж живі створіння. Ось стоїть на паркані дворовий півень. Він чистіше флюгерного буде! Той хоч і високо сидить, а навіть плескати крилами не може, не те що співати! Немає в нього ні курей, ні курчат, він зайнятий тільки самим собою та знай потіє ярью-мідянкою! Ні, дворовий півень — ось це півень! Як виступає! Немов танцює! А як співає — музика! Послухати його, так дізнаєшся, що значить справжній сурмач! Так, прийди сюди, проглоти мене цілком зі стеблом і листям — от була б блаженна смерть!

Вночі розігралася негода. Кури, курчата і сам півень — всі поховалися. Паркан повалило вітром — шум, тріск. З даху падали черепиці, але флюгерний півень всидів. Він навіть з місця не зійшов і вже не крутився, не міг, хоч і був молодий, нещодавно відлитий. Флюгерний півень був дуже розумний і степенен, він і народився старим і не мав нічого спільного з птахами небесними, горобцями і ластівками, яких зневажав як нікчемних вульгарних пискуний. Голуби-то побільше, і пір’я у них відливають перламутром, так що вони навіть схожі на флюгерне півнів, ось тільки вони товсті і тупі, думають лише про те, як би набити собі зоб, а тому і водитися з ними нудно.

Відвідували флюгерного півня і перелітні птахи. Вони розповідали йому про чужедальних країнах, про повітряних каравани і страшні розбійницькі історії про напади хижих птахів. Це було нове і цікаве для першого разу, але потім йшли повторення одного і того ж, а це вже туга смертна! Набридли йому вони, набридло йому все. Не варто ні з ким водитися, всі такі нудні, вульгарні!

Дивіться також:  Казка Про Федота-стрільця, удалого молодця: Леонід Філатов - читати онлайн

— Світло нікуди не годиться! — говорив він. — Все суцільна дурниця!

Флюгерний півень був, що називається, півнем розчарованим і, звичайно, дуже зацікавив би собою огірка, знай той про це. Але огірок був зайнятий тільки одним дворовим півнем, і ось цей взяв та завітав до нього в гості.

Паркан був повалений вітром, але грому і блискавки давно вже не було.

— А що ви скажете про мого крику? — запитав у курей і курчат дворовий півень. Трохи грубуватий він був, без витонченості.

І кури з курчатами вступили слідом за півнем на гнойову купу. Півень йшов перевальцем, наче кавалерист.

— Садова рослина! — сказав він огірку, і той відразу збагнув, як всебічно освічений півень, і навіть не помітив, що його клюнули.

Блаженна смерть!

Підбігли кури і курчата, у курей адже завжди так: куди одна, туди й інша. Вони квокали, пищали, милувалися на півня і пишалися, що він з породи.

— Ку-ка-ре-ку! — закричав він. — Курчата зараз же стануть дорослими, варто мені прокукурікати про це навесь світової курник.

Кури і курчата закудахтали, запищали, а півень оголосив велику новину:

— Півень може знести яйце! І знаєте, що в ньому? Василіск! Ніхто не може витримати його погляду! Люди це знають, а тепер і всі ви знаєте, що є в мені, знаєте, що я всім півням півень.

І дворовий півень заплескав крилами, встопорщил гребінець і знову закукурікав. Курей і курчат навіть пройняв озноб, так їм було приємно, що один з їх сімейства — півень із півнів. Вони квокали і пищали так, що навіть флюгерне півневі було чути, але він і не ворухнувся.

Все дурниця! — казав він сам собі. — Ніколи двірському півневі не знести яйця, а що до мене, то я просто не хочу! А захотів би, то зніс би яйце вітряне! Але світ не стоїть вітряного яйця! Все дурниця! Я й сидіти тут більше не хочу!

І флюгерний півень надломився і злетів вниз, але дворового півня все-таки не вбив, хоч і намагався, як запевняли кури.

Мораль?

Краще співати півнем, ніж розчаруватися в житті і надломитися!