Тільки для читання дорослим підійде казка «Духовний батько». В оригіналі в ній міститься нецензурна лексика. Настав Великий Піст, і мужику треба було йти сповідатися в церкву. Він загорнув поліно з берези, і відправився в храм. Поп запитав його, що в згортку. Мужик відповідає, що це білорибиця – в дар попу. Церковник запитує, змерзла вона, і мужик відповідає, що вона пролежала на погребі. А гріх мужика полягав у тому, що як-то раз він зіпсував повітря біля вівтаря. На це піп каже, що і сам так робив, це не гріх, і мужик може ступати. Розгортає церковник пакунок, а там – всього лише поліно.

Текст казки

Прийшов великий піст: треба мужику ітіть на сповідь до попа. Загорнув він в кульок березове поліно, обв’язав його мотузкою і пішов до попа.

– Ну, кажи, світло, в чому згрішив? А це в тебе що таке?

– Це, батюшка, біла рибиця, на уклін тобі приніс!

– Ну, це справа хороша! Чай замерзла?

– Замерзла, все на погребі лежала.

– Ну, коли-небудь розтане!

– Я прийшов, батюшка, покаятися: раз стояв за збіднію так…

– Що це за гріх! Я і сам один раз у вівтарі… Це нічого, світло! Іди з богом.

Тут почав поп розв’язувати кульок, дивиться, а там березове поліно.

– Ах, ти х#й, проклятий! Де-ж білорибиця-то?!.