Тонкощі дресирування

Кавказькі вівчарки важко піддаються дресируванню — щеня починають тренувати в ранньому віці. Починають з соціалізації — прогулянок в людних місцях, спілкування з іншими тваринами.

При дресируванні не можна проявляти агресію, застосовувати фізичні методи покарання. Вони озлоблюють собаку, роблять її більш впертою. Якщо у господаря немає навичок дресирування, рекомендується звернутися до фахівців. До досягнення однорічного віку проходять курс слухняності.

Взаємовідносини господаря і вихованця повинні бути засновані на взаємній довірі і партнерство. Собаці потрібно показати своє лідерство, щоб уникнути непослуху надалі. Кавказькі вівчарки не люблять виконувати безглузді команди і грати на публіку.

Хвороби і лікування

Кавказькі вівчарки вважаються собаками з міцним здоров’ям. При відповідних умовах утримання, повноцінному харчуванні доживають до старості. На генетичному рівні частіше за інших порід уражаються чотирма хворобами.

1. Дисплазія кульшового суглоба. Розповсюджена вроджена патологія. Характеризується порушенням розвитку тазостегнових суглобів.
2. Бурсит. Хвороба уражує суглоби, відчувають підвищене навантаження — ліктьові, колінні, кульшові. Іноді уражається п’яткова кістка. Призводить до кульгавості.
3. Дегенеративна мієлопатія. Прогресуюче ураження спинного мозку. Розвивається у дорослих, старіючих собак. Проявляється в порушенні координації задніх кінцівок.
4. Ентероколіт. Викликається схильністю до алергічних реакцій. Часто виникає на тлі глистової інвазії, гострих інфекцій, отруєнь.

Цуценятам, а потім і дорослим собакам роблять щеплення від лептоспірозу, чуми, ринотрахеїту, сказу, аденовірусного гепатиту, парвовирусного ентериту. Після вакцинації стежать за станом собаки. Можлива поява млявості, підвищення температури, втрату апетиту. Самопочуття відновлюється через кілька днів. Якщо стан погіршується, необхідно показати тварину ветеринару.